На нараді із сільськими, селищними і міським головами 12 березня голова районної ради Василь Попович разом із військовим комісаром Надвірнянсько-Богородчанського об`єднаного райвійськкомату підполковником Володимиром Ярмошуком особливо загострили увагу і невідкладні вимоги щодо безперебійної й відповідальної організації роботи у ці дні райвійськкомату, спеціалістів військово-облікових столів місцевих рад та керівників і працівників апаратів органів місцевого самоврядування Надвірнянщини.
Провідна теза – ми знаходимося у стадії підготовки і безпосередньої готовності у будь-яку хвилину надати твердий і невідступний (ні за яких умов і обставин) опір нахальному агресорові– північній сусідці з повеління путінського режиму. Ні для кого не повинно бути таємницею чи якимось секретом, що зараз в Україні досить напружена ситуація, зокрема, у Криму. Тому держава готується і мусить бути готовою у будь-яку хвилину до військових дій.
Важливо у цей період усім керівникам, представникам і працівникам місцевої влади, державних організацій, установ, підприємств усіх форм власності з особливою увагою і ретельністю ставитися до звернень, заяв і пропозицій наших краян. Усі мають усвідомити невідкладно єдине – налаштуватись на високопродуктивну самовіддану працю, зокрема, пов`язану із захистом Вітчизни. Варто продумати й оперативно організувати при потребі допомогу райвійськкоматові з харчуванням його працівників, котрі несуть цілодобове чергування щодо призову добровольців, а також можливе перебування добровольців на навчальних зборах.
Відверто наголошено, що Збройні сили України приведені у вищий ступінь бойової готовності, триває часткова мобілізація в окремих південно-східних областях України. На четвер, 13 березня заплановано у Верховній Раді прийняти закон про Національну гвардію України. На час підготовки цього матеріалу у світ маємо повідомлення, що Парламент 262 голосами прийняв такий закон.
Наша армія не може безпосередньо втрутитися у бойові сутички з агресором, бо існує думка чи пояснення збоку Путіна, що в Україну введені не російські війська, а «діють» т. зв. самооборонні структури Криму. Хоча фактично уже всім стає очевидним, що введені все-таки війська за таємною вказівкою Кремля, а також злодіють бандформування, проти яких можуть воювати і протистояти лише внутрішні війська, тобто Національна гвардія. Загострює ситуацію те, що цими днями керівництво і головнокомандування Росії розпочало безпрецедентне широкомаштабне військове навчання своїх десантних військ, котре не проводили протягом останніх 20 років. Таке навчання загрожує і попереджує Україну, що на її територію згадані десантники можуть висадитися у будь-яку мить і в будь-якому місці не лише людською, але й військово-технічною силою.
У ці дні райвійськкомат призвав понад 200 добровольців з нашого району і через сільські, селищні ради проводить контрольні оповіщення щодо потреби людей, передусім, чоловіків певних військових спеціальностей. Першочергово потрібні водії та стрільці. Треба мати їх надійний резерв та інформацію про їх місцеперебування для того, щоб у разі потреби вони негайно з`явилися у райвійськкомат. У лікувальних закладах навчають основ меддопомоги. Зараз продовжується медогляд призовників, адже весняний призов у Збройні сили і Внутрішні війська зміщений після 23 квітня ц. р. Думка про те, що призов відмінений – крайньо ворожа і невірна. Існує вимога і потреба, щоб усі українці поверталися додому із-за кордону, зокрема, із Росії, де чимало їх перебуває на заробітках чи в інших справах. Серед краян уже є повідомлення, що їх рідним і знайомим блокують виїзд із Росії додому. Тривожить гіркий факт, що високий відсоток призовників непридатні до військової служби в сучасних умовах.
Продовжується набір добровольців на контрактну військову службу, зокрема, на період нинішньої складної суспільно-політичної ситуації. Добровольцям варто звертатися для цього у райвійськкомат.
Щоправда, своєрідним обнадійливим повідомленням стало те, що існують серйозні розбіжності і непорозуміння між основною масою військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації та їхнім вищим військовим і державним керівництвом. Суть у тому, що багатьох цих військовослужбовців змушують виїжджати з Криму у регіони Росії. А це робити складно, коли у Криму, зокрема, у Севастополі, уже налагоджено життя і побут згаданих військовослужбовців-чорноморців.
У Криму і в світі шириться громадянський широкомаштабний протестний рух проти військових загарбницьких зазіхань Росії на Крим і незалежність України.
США, країни Євросоюзу і Туреччина уже відверто заявили про свою готовність не визнавати результатів ніяких референдумів у Криму та рішуче засудили загарбницькі апетити Росії щодо України. Висловила свою братню позицію Туреччина щодо захисту інтересів і недоторканності кримських татар. На серйозну і ділову дипломатичну, політичну і в крайньому разі війському підтримку можемо розраховувати збоку США після позавчорашньої особистої зустрічі Прем`єр-міністра Арсенія Яценюка із президентом США Бараком Обамою.
Увесь світ, хіба що окрім диктаторського режиму Асада у Сирії – на боці волелюбної України, керівництво якої готується 21 березня підписати політичну частину Угоди про Асоціацію з Євросоюзом.
Росія починає конвульсивно панікувати і реально відчувати втрати від введених санкцій збоку західних держав проти її окремих керівників та економіки в цілому. Як засвідчують останні повідомлення інформагентств, є сподівання, що Путін перегляне у бік пом’якшення свій підхід до Криму. Війна закордонних санкцій знищить досягнення у фінансовій і кредитно-грошовій політиці протягом останнього десятиліття. Ескалація конфлікту спричинить знецінення рубля щонайменше на третину. Найгіршим закордонні експерти називають «іранський сценарій» відплати з боку Заходу, який включає заморожування російських іноземних резервів, банківських активів, а також припинення кредитування компаній. Чи хоче цього простий російський народ? Чи хочуть цього потомственні українці і їх нащадки, котрі волею долі опинилися на роботі у Москві, Підмосков`ї, Свердловську, областях-губерніях Сибіру? Варто би нашим українцям у Росії, в якій існують майже півсотні земляцьких товариств, також у ці тривожні дні негайно подати свій протестний голос і заявити про фактичне притіснення їх національних цінностей у Росії. Адже немає на широких її просторах ні українських шкіл, ні української преси, ні телебачення, ні радіо. Чи думала про це і чи тривожить її душу українки (принаймні, формально за територіальним місцем народження в Україні) лідерку російської ради федерацій Валентину Матвієнко? Чи нагадають свідомі українці цій особі-функціонерці кремлівського недовговічного пошиву про її та її так званих колег-сенаторів «одностайне схвалення» дозволу-рішення для Путіна про введення військ в Україну?!
А чи почувають себе вільно у Росії гілки українських церков – Греко-Католицької і Православних? Очевидно, що ні. І це дуже боляче і по-державному і по-національному принизливо і гірко. Не сприйміть це як нагнітання міжрелігійного протистояння, але не можна змовчати, що російська православна церква у ці критичні і небезпечні для України дні не зуміла зупинити кровожерливі апетити і внести християнський ум, милосердя і покірність у кремлівсько-путінську голову та його поплічників.
Маймо у ці дні небачене терпіння і витримку. Надіймося на краще і неухильно готуймося до гіршого – до відпору і відсічі агресорові, навіть, при потребі до збройного опору. Такі, на жаль, реалії нинішнього моменту. Маймо мужність захистити Україну. І хай нам у цьому допоможе Господь!
Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»
Версія для друку
854 переглядів
