Газета по-надвірнянськи
 

Поети на барикадах

7 березня 2014, 13:00 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 572 переглядів

Тарас Шевченко сходить з постаментів,

По всіх вкраїнських селах і містах

Виходять на Майдани монументи,

Аби до решти розтоптати страх.

Із «Кобзарів» пропали всі портрети,

Франко полишив рамку на стіні…

Йдуть гіпсові і бронзові поети

На барикади у новій війні.

У них стріляють, їх ведуть за грати,

Шевченко, знай, моргає до Франка:

«Чи то нам, брате, до тюрми звикати?

Вже видно, брате, доля в нас така.

Тож, слава Богу, не імперське врем’я,

А то б в Сибіру коротали вік.

Вже виросло нове козацьке плем’я,

Яке розвалить цю тюрму навік.

Що їм новітній цар і «беркутята»,

Як серце стало з ворогом на прю?!

Ходімо, брате. Вже летять гранати,

То хоч кількох собою заступлю».

Мирослава ГОРДЄЄВА-МЕЛЬНИК,

с. Саджавка.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!