Газета по-надвірнянськи
 

Ройовий 4-ї сотні Юрко Ткачик з Майдану

21 березня 2014, 15:17 | Рубрика: Вторгнення, Новини, Україна Версія для друку Версія для друку 1,123 переглядів

Він щойно повернувся зі столиці. Стриманий у думках і реалістичний у поглядах. Без жодних ілюзій та ейфорії. Бо київський Євромайдан не дає розслабитися. Ще тяжіють «оголені» (без бруківки) вулиці від пролитої людської крові, ще витають у повітрі над українською столицею останні стогони поранених і розпач тих співвітчизників, котрі їм уже допомогти не можуть. А вже в Україні оголошена часткова мобілізація для захисту територіальної цілісності держави від посягань кремлівських агресорів.

IMG_9263

Історикам ще належить вивчити всі події національної революції 2013-го – початку 2014 років. Але вже сьогодні викристалізувався феномен: її творили прості українці, серед яких основу складали люди середнього віку, сім`янини, котрі, здавалося б, уже укріплені родинними коріннями, господарським побутом. Юрій Іванович Ткачик – один із таких. Батько двох дорослих самодостатніх дітей, разом із дружиною-пенсіонеркою проживають у Делятині. Про свій бунтарський характер каже, що то – від батька, котрий родом із Дніпропетровщини – славної козацької Січеславщини, та матері – справжньої гуцулки-косівчанки.

«На власній шкірі відчув обіцянки влади»

Його особисті причини, що спонукали приєднатися до протестувальників, нічим не відрізнялися від інших. – Мав таку «необережність» зайнятися бізнесом, – розповідає Юрій Ткачик. – Повірив людині, котра назвала себе президентом і пообіцяла всім підприємцям, котрі взяли кредит,  податкові канікули. І ці обіцянки про канікули я «відчув» через три місяці, коли після відкриття підприємницької діяльності її довелося відразу й закрити. І собі дав тверде слово: «Ні, цій банді не буду нічого платити!». Поїхав на заробітки в Європу. Та здоров`я і вік, як мовиться, беруть своє. Довелося повернутися. Бачу – далі нічого не змінилося. От, приміром, на одне із делятинських підприємств прийшов іноземний інвестор. Хотів розвинути свій бізнес. А управління доручив нашим директорам, котрі думали тільки про власне збагачення. Мовляв, інвестор і так не втримається тут. От і реалізували деревину, переважно цінного карпатського граба, за валюту, а людям платили «копійки». А різниця де осідала?…

«Майдан змусив мене

все переосмислити»

– І в цей момент доля звела мене з людьми, котрі представляли козацтво, –  продовжує Юрій Ткачик. – У той час я був у лавах однієї політичної партії національно-патріотичного спрямування. Членство у ній стало для мене деякою «віддушиною» після «ющенківського періоду». Переконаний, що своєю участю допоміг тій політичній силі ввійти у парламент. На цьому я припинив свою політичну діяльність і почав підтримувати Майдан. Те, що діялося там, на Майдані у Києві, змусило переосмислити мої цілі. Я більше переорієнтувався на громадську організацію Українського козацтва. Її представників з усієї України я зустрів ще торік на початку грудня у столиці. Тоді формувалася барикада на вулиці Хрещатик. Хлопці з усіх областей поз`їжджалися, щоб протестувати проти побиття студентів. Ми з побратимами приєдналися до них – і так донині. Попри те, що в Україні існувало багато козацьких організацій, на Майдані були представлені тільки окремі з них. Упродовж всієї боротьби сформували козацьке товариство «Майдан», яке, думаю, стане фундаментом козацького руху в нашій державі.

«Кулі свистіли

над головою»

– Через редут 4-ї козацької сотні пройшло тисячі людей, – уточнює мій співрозмовник. – На Майдані люди перебували по одному тижню, два тижні, місяць. А були й безвиїзні, навіть, хворі, поранені, котрих уже примушували йти лікуватися. Особисто я за весь період активних дій перебував там половину часу. Мені також дісталося, щоправда, залишився неушкодженим, нетравмованим. В активних бойових діях брав участь 22 лютого. Це, коли наш козацький редут охороняв медичний пункт на вул. Грушевського. Після штурму довелося попрацювати, попереживати. Приємного було мало. Дякувати Богу, що ми з того пункту вивели в безпечну зону всіх поранених.

«Депутатів на барикадах часто не бачив»

У ході розмови Юрій Ткачик неодноразово підкреслював, що висловлює свою особисту думку. – Народних депутатів на барикадах майже не бачив, – каже він. – Регулярно вони виступали на сцені. Моя особиста думка, що з кожним днем їх рейтинг різко спадав. Особливо після Рідзвяних свят, коли вони думали, що Майдан розійдеться. І якщо б не хлопці із «Правого сектора», то, напевно, це могло й статися. Адже політики хотіли Майдан «затанцювати», «заспівати», так, як це було під час Помаранчевої революції. Але їм не вдалося цього зробити. «Правий сектор» підняв тоді, на свято Йордану, дух Майдану. Приємно було дивитися на цих молодих хлопців, котрі самоорганізувалися, самі займалися навчанням, підготовкою. Це вони першими пішли в атаку. Вони, а не жодна із політичних партій, очолили бойові дії. Опісля, як відомо, вже і політики змінили до них своє ставлення і вже не називали їх провокаторами, а координували свої дії.

Повертаючись до парламентарів, Юрій Ткачик пригадує, що кілька разів спостерігав як нардепи у супроводі своєї «свити» і ЗМІ проходили повз людей. «Пробігав» через барикади і Юрій Луценко, приніс хлопцям цигарки, здоровкаючись з ними, Олег Ляшко та інші. – Можливо, всі вони були на барикадах, коли я там був відсутній, – немов шукає виправдання для обранців народу ройовий Юрко Ткачик. – Не знаю.

«Майдан хоче

проіснувати до

президентських виборів»

– Зараз на Майдані в Києві наша сотня залишається, – розповідає Юрій Іванович. – На сцені виступають лише священики. Майдан відданий людям. Приходять кияни, дискутують, обмінюються думками. Харчування є ще зі старих запасів. А деякі сотні й не потребують багато харчів, бо їх залишилося зовсім мало. Говорячи на майданівському сленгу, політики потрохи «зливають» Майдан. Хоча громадські організації, на відміну від них, Майдан підтримують, ходять, протестують, випускають і розповсюджують літературу. Майдан живе і має бажання проіснувати до президентських виборів. У висування єдиного кандидата серед майданівців одностайності немає. Та й не може бути. Кожен із політиків веде свою гру і чекає, коли люди перестануть їм заважати, коли люди вже «накричаться», коли перестануть цікавитися Майданом і спонсорувати його. Тому в такій ситуації не хочеться, щоб справдився той вислів, коли «здобутками революції користуються негідники».

«Майдан повинен стати гарантом, що «дерибан» держави не продовжиться»

Юрко Ткачик переконаний саме в цьому. Майдан повинен стати гарантом того, що до влади знову не прийде «сім`я», можливо, вже іншого політичного забарвлення. – Пролилася кров. Дай Боже, щоб востаннє, – продовжує він. – Нація починає формуватися. Україна прокинулася. Відтепер на сторожі усіх державотворчих процесів повинен стояти Майдан. Так, як в усіх цивілізованих країнах світу. Там, хоч соціальні стандарти життя вищі, але, якщо влада робить щось не так, то люди зразу виходять на вулицю і свїми діями таки змушують владу рахуватися з потребами простих громадян. Так повинно бути і в Україні. Ми маємо боротися за своє право гідно жити на рідній землі.

Леся ДУТЧАК «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!