Вічне зерно

Роки минають – всесвіт поглинає.

Відходять в вічність, сходять з вівтаря,

Лиш рідна мова й слово не згасає,

Велична Дума, пісня Кобзаря.

Вже два сторіччя Моринці святкують,

Черкаси, Київ, Орськ і Петербург…

Пророку двісті. Досі шлях торують

Прочани в Канів з світу, що навкруг.

Знаменну дату Північ відзначає,

Південний, східний, західний кордон,

В містах і селах дума оживає –

«Шевченко з нами!», – лине в унісон.

Митцю осанна ! Слава ! Люд співає,

В підніжжі – квіти, свічечки горять.

Земля-планета генія вітає,

Як символ волі, стяги майорять.

Роки проходять, та не віддаляють

Добу посіву дужого зерна,

Нехай хлібець нащадки випікають

Із млива правди вільного млина.

Анатолій ЛЮБЕЦЬКИЙ,

смт. Ланчин.