Встань, Тарасе!

Коли вечором сходить зоря,

Відчиняю я двері світлиці,

З-поміж книг дістаю «Кобзаря»,

що, мов скарб, бережу, мов зіниці.

Пожовтілі його сторінки

З хвилюванням великим гортаю,

Біль Тараса, життя і стежки,

Мов священну молитву, читаю.

Встань, Тарасе, поглянь навкруги –

Не померла твоя Україна!

Не зламали її вороги,

Лине мова її солов’їна!

Вже піднявся зневолений люд –

Вже нікому його не спинити!

У щасливе майбутнє прийдуть

всі пророцтва твої, заповіти.

Марія ЄРМАКОВИЧ,

с. Саджавка.