Жалобна Україна

Прости мені, Україно,
Що в чорній хустині
Зустрічаєш перемогу
На Майдані нині.

Що опущені знамена
З чорними стрічками –
То голосить Україна
Гірко за синами.

Постріл, другий, рикошетом
І крик у безодню…
Ввись злетіла Ангелами
Там Небесна Сотня.

І тужливо Славень лине –
Майдан приклякає.
На руках несуть Героїв –
Вони не вмирають.

Душу й тіло за Свободу
На Вівтар поклали,
Щоб рідною мовою
Діти розмовляли.

Щоб на нас вже не казали
«Бандерівці кляті»,
Щоб схід й захід обнялися,
Бо всі ми є браття.

Захисти нас, Благодатна,
Своїм Омофором,
Щоб постріли не лунали
На землі ніколи.

Щоб не гинули сини Твої,
Рідна Україно,
І ніколи не ставили
Тебе на коліна.

Надія ДУБІНСЬКА,
викладач економічних дисциплін
Надвірнянського коледжу НТУ.