Газета по-надвірнянськи
 

На шляху до Воскресіння

18 квітня 2014, 11:01 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 473 переглядів

Божественний шлях Великого Посту готує нас знову пережити Святе Таїнство Смерті та Воскресіння Христа. Хтось обирає на цій праведній дорозі вузеньку стежину, що через земні терпіння веде до Світлиці Небесної. І підноситься душа – до сонця на поклін. А хтось, звертаючи на широку стежку, іде життям навпростець, не помічаючи чужого болю і не дбаючи про гармонію світу. І руйнується храм душі, пусткою стає… Як можна забути при земному Небесне, коли Небо завжди поруч із Землею? Чи витримає кожен із нас земну покуту на шляху до покаяння, очищення, навернення, на шляху, де благословляється мить спасіння? Чи молитвами та сльозами шукаємо Господа Спасителя, взиваючи: «Згрішили ми перед Тобою, Христе Царю! Спаси нас, Сину Божий, і помилуй…».

Подивімося, з якою любов`ю Ісус дивиться на нас. А ми, Його створіння, чи думаємо про терпіння, страсті і смерть Спасителя, котрий очікує нашого навернення й покаяння? Та ми, заклопотані турботами про земні блага, забуваємо про душу, позбавляючи її вічного блаженного життя. Нам неймовірно важко буває відмовитися від усього того земного мотлоху: лихі слова, що брудним потоком ллються з наших уст упродовж дня, пересуди, прокльони… Хіба не прямуємо в провалля? А чи, може, справді йдемо слідами Христа?.. Тож згадаймо слова великого Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди..». І душа наша, злякана та розгублена, закаменіла від гріхів, повинна воскреснути.

Пам`ятаймо, що Бог любить нас і очікує нашого покаяння. Прийдімо до Нього, відкриймо Йому все, що глибоко закарбоване в наших душах. І відчуємо той мир і спокій, який дуже часто залишається обабіч доріг виру нашого життя.

Як і Христос, ми проходимо свою Хресну дорогу від стації до стації, щоб досягти святості вершин. Не біймося! Поки є час, загляньмо у свою душу очима совісті, аби наповнити її любов`ю, милосердям, терпеливістю, постом і щирістю серця. Щоб змінити жорстокий і грішний світ довкола нас, спробуймо спочатку змінити себе – простімо провину, кривду, і тоді, направду, відчуємо велику ласку і благодать Божу, спокій і мир на серці. Роздивись навколо себе і заглянь у себе, візьми хрест свій, понеси його разом з хрестом Христа. І будеш спасенний. І світ стане добрішим і кращим…

Через хрест, і страждання, і муки,

Через Воскресіння визволи нас, Господи!

Проходячи Божественний шлях, із душевним трепетом чекаємо Світлого Воскресіння. Радість проростає в грудях, мов зернятко після весняного дощу. Вже скоро Великодній світанок.

Ти нас, Боже, зрости.

В Любовідо Тебе іти

Братами і сестрами

Під зорями небесними.

 

Ти нас, Боже, зрости.

В любовісерця вознести

Добром до ближнього

І Духа Всевишнього.

 

Ти нас, Боже, зрости.

В любовідо землі. Освяти

Красу їй первозданну.

Мизело на ній возсіянне.

 

Ти нас, Боже, зрости.

В любовідо слова захисти

Його нині по всій Україні.

З ним ми у Трійці єдині.

 

Ти нас, Боже, зрости.

В любовіжиття пройти.

І про душу не забути.

І благословенними бути.

 

Помилуй нас, Господи.

І прости

Ганна САМУЛЯК,

учителька

Зеленської ЗОШ І-ІІІ ст.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!