Газета по-надвірнянськи
 

У чому наша вина?..

18 квітня 2014, 11:04 | Рубрика: Освіта Версія для друку Версія для друку 615 переглядів

Чому ти, Україно, знову плачеш?

Чого розплетена у жалобі коса?

Я знаю, ти за смерть пробачиш

Лише б ти вільною була!

 

Ти хочеш, щоб народ твій жив свобідно!

Співав пісні, народжував синів.

А не над труною матінка-лебідка

Схиляла сиву голову й свій біль.

 

Ти віриш, що вкраїнський прапор

Це синє небо й хліба жовті колоски,

А не шоломи «Беркуту» і натовп,

Не кров! Не смерть наших синів.

 

Засмійся, Україно, і заспівай пісню

Про кращу долю і за нас усіх!

Прости тим нелюдам, яким є тісно,

Що хочуть війн, смертей для дітей своїх.

 

Я вірю, Україно, в твою долю!

В твої традиції, у доброту твою.

Простеляю в небо вишитий рушник тобою,

Як шану рідній неньці і любов свою.

 

Я стану перед Богом на коліна,

Й буду просити милості для тебе!

Лише живи! Не помирай ти, наша землеУкраїно!

Митвої діти! Й лише на тебе маємо надію!

 

Небесна Сотня… Лине сумна мелодія. Із плакатів дивляться зболені очі матері, задумливі очі Тараса Шевченка; а на інших – колючі дроти, танки, порваний прапор, а ще інші несуть надію на Мир! Це летять голуби у небо! Колосяться жита, віночок з різними стрічками…, а в руках у дітей пекучі свічі болю та пам`яті. Пам`ять про тих воїнів із Небесної Сотні, котрі загинули за нашу Україну, за Мир і за нас усіх! Так починався День пам`яті Героїв Небесної Сотні у нашій школі. Відправили панахиду над портретами Героїв. Парох села отець-декан Іван Качанюк звернувся до учнів із проханням рости гідними дітьми для своєї Батьківщини. Діти прочитали власні вірші про Героїв Сотні, а також поезії Тараса Шевченка, співзвучні з нинішніми подіями у нашій країні. І попливла зболена мелодія пісні «Пливе кача…». А ще «Хресна дорога» на подвір`ї школи.

Чому саме цими рядками розпочинаю розмову про шкільне життя? Не знаю, але гірко слухати, коли на вічі у Надвірній звинувачують багатьох учителів. Болить серце за своїх колег, бо хіба в тому, що твориться у нашій державі, найбільша наша вина? Що ми не так робимо? Я маю право говорити від імені нашої Фитьківської шкільної родини, але можу сказати і про інші школи, бо знаю, що вони також працюють гідно, несуть дітям правду та любов, знання та історію.

Наше шкільне товариство «Берегиня» зібрало й уклало історію села Фитькова, історію створення нашої школи, про життя відомих односельчан, про створення музею о. Іваном та о. Миколою Григоруком, церковного хору, фольклорно-мистецького гурту «Перевесло». Діти знають у честь кого і чого названі сільські вулиці, знають про могили воїнів УПА на горі Городище та Січових Стрільців, доглядають за ними. Вшановують пам`ять Героїв Крут. Кожен гурт відповідає за проведення різних свят, шанує традиції Фитькова, беремо участь у районних, обласних та сільських святах – Івана Купала, обжинкові, День Незалежності України, День Учителя, свято Осені, свято Квітів, Андріївські вечорниці, Миколаївське свято, новорічні конкурси, Колядки біля сільської ялинки, Меланка, шевченківські свята, свято Матері, день Бабусь, свято Батька. Проводимо виховні години, диспути, бесіди на різні виховні теми. Щороку учні є учасниками мітингу-реквієму, присвяченому Голодомору.

Наші вихованці, котрі займаються у гуртках, виготовляють шпаківні до свята Птахів, а потім у лісі, шкільному саду розвішують їх на дерева; виготовляють із паперу різні іграшки: Миколайчики, журавлики, дзвіночки, новорічні прикраси і прикрашають свої класи на різні свята. Збираємо стародавні пісні, дійства, вірші, і потім їх використовуємо на концертах. Деякі школярі й самі пробують писати, їхні вірші друкуємо у «Шкільному куточку». Багато дітей гарно малюють, тому коридор другого поверху школи прикрашений їхніми картинами.

А ще ми дуже любимо наше село і хочемо, щоб воно ставало гарнішим і чистішим. Тому учні школи з радістю виходять на толоки, які організовує сільська рада. Цьогоріч ми також попрацювали на передвеликодній толоці.

Фитьківська школа радо приймає гостей на районних та обласних семінарах. Тому приїжджайте до нашої маленької, але гостинної шкільної родини. Почуєте веселі гаївки, поводите хороводи і тоді зрозумієте, що не варто звинувачувати лише вчителів та освіту. Бо я впевнена, що й інші школи у районі працюють набагато краще, як ми, бо у них є і база солідніша, і кращі приміщення, техніка, апаратура. Усі учителі стараються передати свої знання дітям, допомагають вижити в цьому жорстокому світі, стають для своїх учнів другими батьками, коли рідні змушені шукати роботи в інших світах. Зрозумійте ті, котрі зводять на нас, учителів, різні наклепи і судять – дуже важко тепер працювати у школі. І лише щира любов до дітей, віра в їхнє щасливе майбутнє тримають наших учителів на шкільній ниві. Пам`ятаймо біблійне: «…не судіть – і судимі не будете теж…».

Наше шкільне товариство «Берегиня» посадило новий сад поблизу шкільного спортмайданчика. І нехай оті маленькі пагінці приживляться, бо це наша надія на кращу долю. Це пам`ять про Героїв Небесної Сотні.

Краю мій дорогий, українська земля,

Пригорни дітей своїх до щирого серденька,

Подаруй ти волю їм, поверни і мамину мову,

Нехай пісня вкраїнська звучить

і мамина колискова.

 

Краю мій, заспівай разом з нами нашу пісню,

Хай підніме вона Україну, зранену нині.

Поможи нам знайти вихід у цьому двобої,

Ми хочемо жити усі в радості й у горі,

Ми хочемо жити, як всі, в країні рідній,

свобідній!

Оксана ІВАСИК,

заступник директора з виховної роботи Фитьківської ЗОШ І-ІІІ ст.,

голова шкільного товариства «Берегиня».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!