Я часто думаю

Я часто думаю, за що Христа розп`яли?

За кого муки він такі терпів?

Не із-за гордості, не для людської слави

Він на Голгофі кров свою пролив.

Десь там в краю про консула Пилата,

(Де культи кесаря тьмарили світла блиск),

Христос учив любити ворога, як брата,

За що так мучено розп`ятий був на хрест.

Я не є з тих, хто вірує в попів,

Та я душевно вірю в Бога.

Я не люблю отих мужів,

Що для реклами б`ють чолом в порога.

Колись давно я побачив наяву,

Що в нас хрести, каплиці поламали,

 Мені так важко стало на душі,

Немов вони Христа при мені розпинали.

Нехай Христос, як міфом був зігрітий,

Що так людиною душевно перейнято,

Хіба ж тепер через багато літ

Ламати все, що для людей віками свято.

Терпіння вистачило б в атеїстів

І в пристосуванців також.

Благословить під тереном вінця,

Про безсмертя вчить на смертнім ложе.

Ви руйнували все вночі,

Коли все мирно тихо спало,

Іуда був, розбійник був,

Ще вас лишень не вистачало.

Ви думали – зруйнуєте каплиці і хрести,

То знищите всю християнську віру,

А люди відбудовують церкви,

Останні копійки дають Христові на офіру.

Іван ПОЛАТАЙКО,

с. Назавизів.