18 липня 2014, 14:49 | Рубрика: Духовність
Версія для друку
614 переглядів
16 липня виповнилася 24-а річниця проголошення Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. Основним поштовхом для її прийняття послугували масові страйки та хвиля мітингів під стінами українського парламенту, що підтримували позицію демократичних депутатів. Із 385 присутніх парламентарів на засіданні «за» проголосувала абсолютна більшість – 355 осіб; «проти» – 4; не взяли участь – 26 (18 із них невдовзі звернулися до секретаріату сесії і попросили зарахувати їх голоси «за»).
Декларація заклала юридичні основи для розгортання державотворчого процесу і реалізації на практиці українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Єдиним джерелом державної влади в республіці визнавався народ України, всі громадяни республіки всіх національностей.
На жаль, не привітаннями, а хвилинами мовчання за загиблими уже дітьми Незалежності ми відзначаємо цю дату. Анексувавши Крим, Росія грубо втрутилась у суверенність та розпочала руйнування цілісності нашої країни, яке провадила всі ці роки, а цього вирішила: «пора». Тотальна зрада «вічно стурбованої» Європи залишила нас віч-на-віч із знавіснілим нападником. І якщо російські найманці чи «лугандонські» деграданти зазнають втрат – це ніщо у порівнянні зі щоденною втратою кращих синів України, цвіту нації, котрі свідомо сказали: «хто, як не я». Тож, будьмо пильними зараз, як ніколи, цілісність нашої нації в небезпеці!
Бажаю миру в душі і в країні. Покладаючись тільки на самих себе, брат за брата, ми переможемо. Сила і зброя – це ще не все, віра у свою країну – сильніша.
Софія Луців,
випускниця Надвірнянської ЗОШ I-III ст. №1.