У цьому духовному, національному, культурному і матеріальному вимірі дитяча поетеса, письменниця, драматург, народна вчителька Марійка Підгірянка (Ленерт-Домбровська) поповнила світовий пантеон чесних трударів поетичної і прозової ниви.
У неділю, 13 липня, на подвір`ї Музею її імені, неподалік церкви вона постала на повний зріст як Матір, Берегиня, Навчителька. Передісторія задуму пам`ятника славній землячці сягає світанку демократичних 1990-х років, коли краєзнавець і багатолітній дослідник творчості Марійки Підгірянки, нинішній завідувач її Музею у рідному селі Василь Левицький у газетних публікаціях та в офіційних зверненнях до тодішньої обласної демократичної влади та обласного товариства «Просвіта» клопотав про увіковічнення пам`яті поетеси саме у пам`ятнику. Реально ж підійшли до справи зі створенням громадської організації «Рідне наше село» на чолі з Михайлом Шкрумеляком. Завдяки настирливості цієї організації, а особливо її активістки, заслуженого журналіста України Тамари Лейбюк, скульптор делятинець за походженням Володимир Довбенюк втілив образ Марійки Підгірянки. Це його 472-га творча мистецька робота. На шкільному подвір`ї у Білих Ославах стоїть статуя Божої Матері також його роботи. Безсумнівно, у всеоб`ємному пласті дослідження, вивчення і пропагування творчості цієї поетеси доклав чималої праці білоославський вчитель, а згодом керівник-освітянин у навчальних закладах Калущини Василь Слезінський.
Права відкрити пам`ятник удостоїлись голова ГО «Рідне наше село» Михайло Шкрумеляк та учениця Софійка Грещук (вона є онучкою лісничого Білоославського лісництва Івана Грещука і дочкою інженера Делятинського лісгоспу Василя Грещука). У цьому моменті дещо символізували факт народження Марійки Підгірянки у сім`ї лісничого (дід її Микола Волошин був греко-католицьким священиком). А ще певний символізм, чи радше традиція у відкритті пам`ятників сягає вересня 1990 року, коли пам`ятник Тарасові Шевченку у Білих Ославах відкрили громадський активіст і доброчинець Микола Щербюк та юний школяр Василь Грещук – батько уже згадуваної Софії Грещук.
Для багатолюддя цієї липневої неділі відкрилась скромна, а заодно горда і неупокорена постать і душа народної поетеси й педагога. Вона повернулася у село свого народження і перших літ дитинства, повернулась як слуга українського народу, як борець за утвердження його прав, як людина, котра, жертвуючи своїм особистим і сімейним життям, усю себе віддавала для справи України. У непросту добу жила і творила Марійка Підгірянка. На її долю випало лихоліття двох світових війн. І знову як символізм і підкреслення традиції споконвічної боротьби українців за свою державу – хвилина мовчання за загиблими Героями Небесної Сотні і під час антитерористичної операції на сході України. Як би дослухалися до мудрості поетичного і громадянського обов`язку Марійки Підгірянки, то, певно, не було б нинішньої загрозливої воєнної ситуації з одвічним північним ворогом України, який протягом віків прикривався лише псевдобратством, а не щирим бажанням допомогти добром Україні. Освячення пам`ятника стало світлою подією, котра, мов проникливий вогник, віджене напасть наших нинішніх ворогів.
Отці-парохи місцевих церков Василь Ужитчак та Сергій Белдик освятили пам`ятник і виступили з промовами, в яких закликали краян бути вірними і гідними справі славної землячки і так, як вона, старатися розвивати свої таланти, якими нас обдарував Господь.
Марійка Підгірянка увіковічнена у назві центральної вулиці Білих Ослав, у двох меморіальних дошках, Музеї, її ім`я носить Івано-Франківський обласний академічний театр ляльок. Педагогічний та учнівський колективи, а також батьки виступили з клопотанням про присвоєння Білоославській ЗОШ І-ІІІ ст. імені Марійки Підгірянки. Кошти на спорудження пам`ятника збирали громадою у трудових колективах, серед інтелігенції області, навіть України (Львівщина, Закарпаття, Буковина) й діаспори. Керівництво ГО «Рідне наше село» склало щирі подяки церковним громадам Білих Ослав, місцевій, Чорноославській і Чорнопотоківській ЗОШ І-ІІІ ст., відділам освіти Тисменицької, Косівської, Снятинської, Городенківської, Надвірнянської РДА, а також Кам`янецькій школі Сторожинецького району Чернівецької області, Львівській ЗОШ № 74 (с. Рудне, в якому проживала останні роки поетеса), Братишівській школі Тлумацького району, Білоославським діаспорцям Галині Якуб`як, Марії Семанів, Василеві і Марії Щербюкам (усі – із Чікаго), а також Мірчі Мітенку з Буковини, підприємцеві Іванові Лейбюку, уродженці Білих Ослав заслуженій артистці Росії, артистці естрадно-циркового мистецтва Оксані Костюк, полковникові у відставці Тарасові Поварчуку, депутатові обласної ради Зінаїді Болюк, обласному управлінню культури та дирекції обласного академічного театру ляльок (нач. Володимир Федорак і Роман Братковський), місцевим краєзнавцям Петрові Гуменяку та Василеві Левицькому і багатьом іншим.
Білоославчан та численних гостей свята щиро вітали з такою світлою і пам`ятною подією начальник управління культури ОДА Володимир Федорак, перший заступник голови РДА Андрій Крицький, який зазначив: «Так, в її поетичних рядках неодноразово повторювалися слова «Для Вкраїни вірно жиймо». Жиймо для України, своїми вчинками та способами, хтось шаблею та щитом, а хтось пером та ручкою. Марійка Підгірянка жила пером – писала, писала, писала…, і її слово голосно піднімало дух і любов до Батьківщини. Низький уклін білоославчанам, які спромоглись встановити єдиний пам’ятник в Україні своїй землячці», старший науковий працівник Інституту Івана Франка зі Львова Оксана Стельмахович-Нахлік, надвірнянський співак-бандурист Віктор Чудновський, голова облорганізації НСПУ Євген Баран, ветеран педагогічної ниви Ірина Слезінська – дружина Василя Слезінського, дослідника та автора першого кутка про творчість Марійки Підгірянки у Білих Ославах, голова Коломийської «Просвіти» Василь Глаголюк, депутат обласної ради Зінаїда Болюк, поет, член НСПУ Роман Киселюк. Сільський голова Микола Щербюк радіє результатам співпраці з ГО «Рідне наше село», дирекцією школи, громадою села, краєзнавцями тощо. А як щиро, хвилююче і з непідробним заглибленням у кожний тембр цитованої Марійчиної поезії западали в душу слова ведучої свята, заступника директора школи, активіста згаданої ГО Валентини Щербюк, котра знає напам`ять чи не половину віршів Марійки Підгірянки. Пісні та вірші учнів Юлії Грещук та Юлії Юсип, пісенне маршове вітання білоославських пластунів-новаків, «Многаліття» церковного хору, в якому співають чимало вчителів, виставка бісероплетіння вихованців гуртка Анастасії Левицької Ланчинського центру дитячої та юнацької творчості, оновлена експозиція Музею надавали святові ще більшої і важливішої значущості.
Що стосується музейного приміщення, (у цій церковній резиденції, спорудженій між 1896-1906 роками, коли отцем-парохом служив Іван Городиський) додався великий експозиційний зал (півсотні кв. м.) на другому поверсі, де примістилися бібліотека і відділ ткацького ремесла з виробами. У цій роботі допомогли церковна громада із отцем Василем Ужитчаком, депутати районної ради Дмитро Струк та Ігор Поварчук, депутати і сільський голова, який подарував нумізматичну колекцію та декілька старожитностей, а також місцеві підприємці і небайдужі односельчани, котрі нині проживають за межами рідного села. До величного святкування славної землячки встановлено в`їзний дорожній знак-указівник з боку Чорних Ослав та пофарбовано огорожу моста через Ославку у синьо-жовті кольори (у цьому постаралась Марта Грещук).
Ось такі віхи пам`ятної події лише переконують у правоті пророчого кличу Марійки Підгірянки: «Для України вірно жиймо, //Їй віддаймо труди». Цей клич ще із 30-их років минулого століття залишається особливо актуальним у нинішній непростий час для України.
І ще, здавалося б, немаловажний штрих. Автор цих рядків доброзичливо зауважив активістам, гостям та керівництву села (та й району) на крайню необхідність мати добротну дорогу до Марійки Підгірянки, до її Музею і пам`ятника. До її слова і духу. І вже на другий день, у понеділок, кілька добровільних бригад білоославчан за власні кошти громади взялися бетонувати дорожні ями центральної вулиці. Уже відремонтовано понад 5 км. центральної вулиці Марійки Підгірянки.
Після завершення свята у неділю відбулася сесія сільської ради. Серед інших важливих питань депутати вирішили і надалі продовжувати збір коштів, домашніх речей та продуктів для бійців 5-го батальйону «Прикарпаття». Уже зібрали понад 70 тис. грн. допомоги для українських військових, а краєзнавець Василь Левицький передав для потреб наших військовиків 2600 грн. як залишок зібраних ним коштів на пам`ятник і Музей.
…Про фактичне місце народження Марійки Підгірянки – чи у лісництві у центрі нинішнього села, чи у лісництві на межі між Білими і Чорними Ославами – ще сперечаються краєзнавці. Та те, що Марійка Підгірянка своєю творчістю і громадянською позицією посідає важливе місце в українській літературі, сумніву не підлягає. Бо її патріотичні рядки: «Серцем, духом, грудьми// Край свій боронити.//Хай світ знає, що ми//України діти» уже понад століття залишаються дороговказом для кожного українця.
Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»
Версія для друку
1,149 переглядів
