Пішов, щоб повернутися ангелом-охоронцем

У суботу, 12 липня н. р., минув тиждень як 5-й батальйон територіальної оборони  перебуває у центрі найзапекліших воєнних дій на Донеччині, беручи участь в антитерористичній операції. Якраз цього дня, на свято рівноапостольних Петра і Павла, Прикарпаття прощалося із полеглим начальником штабу – заступником командира 5-го батальйону майором Юрієм Бараном.

Ще зранку до військового містечка у Лузі, що поблизу Делятина, потягнулися автомобілі. На КПП утворилася невелика вервечка транспорту, яким прибули, зокрема, голова райдержадміністрації Михайло Іваночко, перший заступник голови РДА Андрій Крицький, заступник голови районної ради Іван Степник, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович,  надвірнянські самооборонівці під орудою Віталія Трачука, колектив Надвірнянсько-Богородчанського об`єднаного райвійськкомату на чолі з підполковником військовим комісаром Володимиром Ярмошуком.

У невеликому залі БК військового містечка біля домовини з майором Ю. Бараном – почесна варта. У глибокій скорботі – родина офіцера, близькі, знайомі. Помітно вирізняються військовики, яких тут більшість. Вони служать у цій частині. Тож добре знали покійного, який тут також служив і мешкав із сім`єю.

За християнським звичаєм панахиду відправив священик УАПЦ капелан о. Михайло Гладиш, котрий свого часу служив із покійним. Тому в поминальному слові духовний отець з особливою печаллю згадував про Ю. М. Барана, іменуючи його, «убієнний воїн Юрій». Після спільної молитви священик оголошує хвилину мовчання.

Далі церемонію прощання на подвір`ї БК о. Михайло продовжує у співслужінні з єпископом УГКЦ правлячим архієреєм Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Владикою Василієм і парохом селища Делятина, священиком УГКЦ о. Петром Голінеєм. У своїй проповіді Владика Василій виголосив біблійну мудрість про християнський патріотизм, про святий обов`язок захистити Вітчизну, про те, що хто виконує його – той виконує волю Божу. Бо немає більшої любові – як покласти своє життя за друзів, зауважив священик, наголосивши, що Юрій Баран був добрим і чоловіком, і батьком, і воїном, а отже – патріотом-християнином.

Зазвучала траурна мелодія у виконанні міліцейського духового оркестру. Враз над домовиною з тілом покійного з`явилися… ластівки і своїм пташиним гомоном-риданням, мовби, доповнили біль і розпач розлуки з хорошою людиною. У ту мить, здалося, тужливо, навіть, озвалася тутешня гірська річка Перемиська, одвічний шум чиїх вод, в яких нерідко любить «купатися» форель, ніколи не замовкав над містечком, ще донедавна секретним військовим об`єктом.

Траурною ходою вирушили до помешкання Юрія Барана, де на балконі його квартири сумно схилився синьо-жовтий прапор із чорною стрічкою. Відтепер вікна цієї квартири вже без нього чекатимуть його дружину Марію, вихователя місцевого дитсадка «Сонечко», 16-річного сина Володимира і шестирічну золотокосу донечку Настю…

Воїна-захисника відспівали у храмі УАПЦ Архистратига Михаїла, що на території містечка. У радянські часи у скромній споруді цієї святині облаштували …спортзал. Нині православний храм є для ревних християн у Лузі надійною духовною основою.

***

Опісля траурною автоколоною в супроводі ДАІ процесія вирушила до обласного центру. На шляху в Делятині з військовиком біля своїх помешкань мовчки прощався місцевий люд у святкових вишиванках. У Надвірній сльози жалоби, мовби омила щедра липнева злива. А вже на Богородчанській трасі знову засвітило літнє сонце.

В Івано-Франківську після прощання з Ю. Бараном його батьків, сусідів біля одного з під`їздів, де мешкають його батьки, учасники поминального заходу, здійснивши спільну молитву за участі священиків, вирушили до Меморіального скверу.

Вулицями Івано-Фран­ківська траурна процесія розтягнулася на кількасот метрів. В останню путь офіцера ЗСУ проводжали жителі міста, працівники обласного і Надвірнянсько-Богородчанського об`єднаного районного  військкоматів, військовики дислокованої в Івано-Франківську авіачастини, представники влади області, міста і Надвірнянщини, правоохоронних структур.

Після молитви і проповіді священиків до громади звернулися обласний війсь­ковий комісар Ігор Павлюк та перший заступник голови ОДА Володимир Семко. Ігор Павлюк назвав Ю. Барана «офіцером з великої букви» за те, що він врятував життя своїх підлеглих, не шкодуючи власного, та висловив надію, що «Юрій буде ангелом-охоронцем 5-го батальйону», попросивши заодно в нього пробачення за те, «що не зміг зберегти його життя»…

Про значення професії військового, зокрема, у воєнний час і в мирний, мовив Володимир Семко. – Життя Юрія Барана і життя ще 19-ти наших прикарпатців, життя тих, котрі загинули на Майдані, в АТО, не повинні бути віддані даремно, – сказав промовець. – І ми не маємо права зупинятися, відступати назад. Маємо йти тільки вперед, до повної перемоги.

Останні хвилини прощання. Присутні скандують: «Герої не вмирають! Слава Героям!». Військовослужбовці віддають останню шану загиблому майорові салютом із військової зброї. Гурт енергійних жіночок починає співати «Чуєш, брате мій», «Ой, у лузі червона калина». Пісні підхоплюють усі присутні.

Домовину з тілом офіцера віддають на вічний спокій землі. Звучить Гімн України. У Меморіальному сквері, де поховали майора Юрія Барана, уже спочивають Герой Небесної Сотні Роман Гурик, а також четверо бійців-міліціонерів, які загинули в зоні АТО. Вічна пам`ять Героям!

Післямова

Упродовж усієї траурної церемонії присутні не переставали захоплюватись  гуманним вчинком покійного майора, який без зволікань віддав свій бронежилет і каску підлеглому бійцеві 5-го батальйону територіальної оборони. Це згадували у своїх виступах і промовці, і стривожені матері, зокрема, біля під`їзду будинку, де мешкають згорьовані батьки Юрія Барана. Разом з тим обурювались, чому не забезпечені всі воїни засобами захисту, коли на рахунках Міноборони акумульовані мільйонні кошти…

Вже по закінченні похорону журналісти намагалися дізнатися в першого заступника голови ОДА Володимира Семка про подальшу долю 5-го батальйону в зоні АТО. Він стисло відповів, що вони знаходяться біля 72-ї бригади й у допомозі бійцям ніхто не відмовляє.

15-16 липня всі ЗМІ повідомили про жорстокі бої, що тривали під Амвросіївкою – там, де якраз тримає оборону 5-ий батальйон…

Леся ДУТЧАК «Народна Воля»