«…Відщипую себе щоденно по шматочку…»

Роман Киселюк – поет, прозаїк, член НСПУ, краєзнавець, один із засновників літературної студії «Бистрінь», наш краянин з Делятина. Працює завідувачем музею «Люди і віхи» Яремчанської дитячої туристичної бази «Прут», керівником туристично-краєзнавчих гуртків. За фахом – історик, за станом душі – лірик. Коротко і влучно про нього сказав Євген Баран: «Роман – поет. Говерла – його муза».

Цьогоріч Роман Киселюк відзначає 40-річчя своєї літературної діяльності. З цієї нагоди в міській бібліотеці для юнацтва відбувся його творчий вечір. Своєрідний екскурс його літературного доробку зробила Раїса Грушецька, читала поезії. Роман Киселюк друкується в періодичних виданнях (недавно ціла сторінка «Літературної України» була відведена віршам нашого земляка), співавтор кількох альмахів, антологій, автор 8-ми книг, остання з яких – «Голос Говерли» вийшла друком недавно у видавництві «Пріоритет» (м. Київ). Петро Мідянка у вступному слові до книги «Говерлянський ломикамінь» пише:» «Голос Говерли», може, трохи патетична назва. Але голос поета Киселюка передається потоками, фореллю, смерековими цівками, ломикаменями на самісінький вершок гори і в серця тих, котрі Говерлу підкорюють вперше». У своєму виступі Роман Михайлович тепло згадав шкільних вчителів, наставників, які свого часу заклали в його душі любов до краю, мови, «щось сокровенне», а поезія для нього – інструмент, за допомогою якого він викликає в читачів різні емоції. Вважає, що як на Говерлу є різні шляхи, так само і в поезії – в кожного своє місце і власний почерк.

Олег Савчук та Степан Писуляк, які часто редагують поезії друга, зауважили, що в такі хвилини – обговорення поезій – відчуваєш себе іншою людиною, вважає, що поезія Киселюка – складна, вона – для підготовленого читача, а книжкова графіка художника-оформлювача Яреми Оленюка – симбіоз двох світів – поета і художника. Степан Писуляк звернув увагу на поліфонію слова-поняття «сніг», котре майстерно вплетене у різні поезії Киселюка і прочитав експромтом на цю тему свою пародію. Автор сприйняв її не як сіль на рану.

У свою чергу Ярема Васильович відзначив, що поезія Романа Киселюка – професійна, філософська, складна, кожний читач розуміє її по своєму. Він як художник-оформлювач всіх книг автора намагався намалювати те, про що пише поет та ті асоціації, які його поезія викликає в нього як читача.

Редактор районної газети «Народна Воля» Іван Гриджук зауважив, що з часом творчість поета Киселюка стає більш витонченою, а поезії складніші для сприйняття читачем, з кожною новою книгою відчувається творче зростання. Останнього року він вагомо заявив про себе на всеукраїнському рівні, презентував свої книги у «Книжковому Арсеналі» (м. Київ), на сході України, зокрема, у Харківщині, а згодом у Чернівцях. Висока громадянська зрілість Романа Михайловича проявляється в тому, як відповідально він ставиться до проведення екскурсій для туристів з різних куточків України, передусім, дітвори зі сходу намагаючись донести в їхні серця дух українства і побачити бажаний відблиск в їхніх оченятах про початок ствердження як українців-патріотів.

Роман Глодан відзначив, що йому імпонує не лише поезія Киселюка, але і його щирість, відвертість, добродушність і те, як він «несе наше українство на Говерлу» як справжній опришок. І як не згодитися, а то й не повірити Романові Киселюку у його відвертість:

Відщипую себе щоденно по шматочку

і спалюю по крихітці по пилинці

і лише прошу дощику

заопікуйся мною хоча б

на макове зернятко

як волочитиму розіпнутою душею

кам’янисту ниву поезії

Роман Киселюк зізнався, що має мрію – написати книгу для дітей. Віримо, що і ця його мрія збудеться, бо «Роман Киселюк… дуже молодий поет. Але не тому, що вірші юнацькі – навпаки, екзистенційні і філософські, – а тому, що він не втомлюється шукати з книжки в книжку» (В. Карп’юк).

Марта Кушнерчук,

директор Надвірнянської ЦБС.