Читаймо Шевченка, живімо його словом

У селі Камінне у день 23-ї річниці Незалежності України урочисто відкрили й освятили погруддя Кобзареві.

Постав Великий Тарас у своє 200-річчя у мислях і болях за Україну, за нашу націю, за її розквіт «у народів вільнім полі» на майданчику у центрі села, в який вписалася раніше адмінбудівля сільської ради, і де молодші камінчани навчаються початкової шкільної науки, і поштовики й медики слугують односельчанам. А за декілька метрів – символічна могила Борцям за волю України нагадує про тих камінчан, котрі заплатили найдорожчим на світі за нинішній день України у битві з московськими зайдами і на сибірській каторзі. Поруч несе свої води річечка Стримба, котра виснажується то через посуху, то через запопадливе ґаздівство рибних юшкоїдів (як у Гончаревому «Соборі») та «огірочників».

Післяобідня пора видалась слякотливою. Небо вочевидь свої сльози віддавало землі, старалося, аби люди ще раз задумалися над ціною і вартістю нашої Незалежності, аби вшанували Небесну Сотню і тих героїв, котрі полягли і воюють, просвічуючи своєю відвагою і жертовністю Донбас (бо засланих путінських кровожерливих найманців, мабуть, непросто просвітити людяністю і високою духов­ністю).

Якось органічно і пам`ятно доповнила святковість того дня ще одна подія. Богослужіння у місцевому греко-католицькому храмі Христового Серця отець-парох Василь (Володимир) Найда відслужив разом із нововисвяченим отцем Василем Скурчанським, уродженцем Камінного, котрому ще зі шкільних літ прививав любов, повагу й ревність до Божої науки і служіння. Молодий священик дякував односельчанам за моральну підтримку, Господеві за опіку, обіцяв чесно сповняти Христові заповіти і кожному присутньому уділив благословення та вручив образочки. Щиро молилися камінчани і на панахиді біля символічної могили Борцям за волю України. Отець В. Найда виголосив патріотичне слово, разом із вірянами заспівали Гімн Украни та повстанські пісні. Сільський голова Андрій Федорович привітав зі святом односельчан і вручив Парасці Процак і Парасці Пасічняк грамоти сільської ради за участь в утвердженні незалежності України.

…Скульптор, Шевченківський лауреат Василь Вільшук з Івано-Франківська передав образ Поета і Генія у його зрілому віці. Тарас із висоти літ прожитих і свого стражденного шляху зорить у нинішній день і змушує українців ніколи не поступатися своєю національною і державною честю, гідністю, пам`яттю, територіальною цілісністю. Ведуча свята зав­бібліотекою Галина Волошин оголосила про право відкрити пам`ятник Кобзареві народному депутатові України Юрію Дерев`янку, голові районної ради Василеві Поповичу, голові райдерж­адміністрації Михайлові Іваночку, сільському голові Андрієві Федоровичу та найактивнішому членові робочої групи зі спорудження погруддя нафтовику-пенсіонерові Василеві Данилюку. Отець Василь (Володимир) Найда освятив пам`ятник та виголосив патріотичну і вітальну промову.

Маємо розуміти, що треба збороти ворога на сході України, маємо здолати ганебне явище – корупцію, позбутися знавіснілого і знахабнілого, жалюгідного і підступного впливу ще не  до кінця сконаючої януковичівської влади. Свято Незалежності має об`єднати нас і робити нас українцями. Маємо об`єднатися і боротися за оновлену Україну, за оновлену її владу – до цього нас кличе Небесна Сотня і ті відважні герої-воїни, котрі відстоюють нині незалежність на сході – такий лейтмотив звернення до камінчан народного депутата Юрія Дерев`янка.

До речі, він і Благодійний фонд його імені допоміг коштами і будматеріалом на пам`ятник на понад 22 тис. грн. За це Юрій Дерев`янко удостоєний подяки і Почесної грамоти сільської ради. Усього вартість пам`ятника і робіт з його встановлення – понад 50 тис. грн. Кошти на нього збирала громада села, допомагали жителі Василь Сенів, Василь і Ольга Данилюки, Андрій Іванюк, Мирослав Кузів, Андрій Данилюк, підприємець Іван Тимчишин, Петро Стасишин, навіть, 5-річний Остап Бариляк, а також багато інших, зокрема, церковні громади, працівники школи, торговельних закладів, відділення зв`язку, ФАПу, майстри зі встановлення погруддя.

Голова РДА Михайло Іваночко закликав учасників свята за бандерівським заповітом обирати волю, а не вагатись між волею і хлібом, бо у цьому переконує багатолітня боротьба з московською ордою. Ми переможемо у нинішньому двобої з ворогом, бо за нами – правда і сила народу, котрий не здолати, наголосив голова РДА.

Ми відбулися як нація, як народ, пройшовши очищення Революцією Гідності, відстою­ючи незалежність на полях битви на сході. І хоча, як не важко зараз, але камінчани, як і весь український народ, із розумінням ставляться до допомоги українському війську, за це їм щира дяка, відзначив голова районної ради Василь Попович.

На урочистостях у сільському будинку культури камінчан вітали начальник управління культури, націо­нальностей та релігії ОДА Володимир Федорак, котрий подарував збірку українських книг для сільської бібліотеки, а також Переріслянський сільський голова Василь Непеляк, Тисменичанський отець-декан УГКЦ Іван Качанюк, котрий із вдячністю згадав своє служіння у церкві у Камінному, яке вважає патріотичним селом. Зараз, на переконання отця, важлива роль відводиться молоді як рушійній силі українського суспільства. А щоб Україна залишалася у наших серцях, треба мати тверду віру в Бога.

…Шевченко повсякчас збуджував національний нерв, не давав заснути-забутися од одвічного прагнення жити «в сім`ї вольній, новій». Кобзар нищівно таврував перелицювальників, таких собі повсякденних слимаків-приліпок, котрі паразитували на народному горі, прислужуючи владі (на той час царській). Один з ораторів-вітальників закликав камінчан та їхніх гостей любити слово Шевченка і дружити громадами двох сіл. Та мало хто вірив йому, бо ще неповного півроку він обнімався з нардепами-«регіончиками», переконував краян, що лише януковичева пліснява і трухлявість «врятує отєчєство», ледь не плачевно переживав за збовваніле серпомолотове чудовисько і п`ятикутну «звєзду» у своєму селі. Чи не про таких Великий Тарас одверто писав: «Раби, подножки, грязь Москви…». Не для того карався, мучився, але не каявсь Тарас, не для того терпів ненавис­ну московсько-москальську солдатчину-муштру, аби його зболеним, глибоко народним словом жонглювали, підстосовували під вигідну собі ситуацію…

…Потужний емоційний заряд святкуванню додали виступи народного аматорського хору «Первоцвіт» народного дому с. Микитинці (кер. – заслужений працівник культури України, проректор Прикарпатського університету Ганна Карась), який виконав чимало пісень на твори Кобзаря, а також присвячені повстанській боротьбі та на релігійну тематику. Переповнений сільський будинок культури із вдячністю зустрічав виступи хору с. Камінного (кер. Мирослав Кузів), дорослого жіночого і чоловічого ансамблів, шкільного дівочого ансамблю (кер. Євген Вексей), жіночого ансамблю учителів, пісні та декламації Шевченкових творів учнів Діани Іванюк, Наталії Кузів, Марії Тимчук, Христини Тимчук, Максима Дудника, Насті Волошин і Надії Приймак, юних козачат Андрія Барбака і Романа Добжинецького, вірші літстудійця «Бистріні» Василя Процюка.

Присутнім організатори свята подарували нагоду смакувати тортами і печивом, випеченими небайдужими камінчанами. Усім їм та учасникам святкування дякував сільський голова Андрій Федорович.

…Того дня Шевченкове заповітне «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте!», яке перепліталось із народним славнем «Реве та стогне Дніпр широкий», Гімн, Тризуб, державний і прапор національно-визвольної боротьби на символічній могилі і на оселях камінчан (варто, аби такі стяги майоріли на всіх будинках), ревна молитва і до болю тужливо-прощальне «Пливе кача по тисині…», і задума-потреба камінчан (старших, і юних, і дитячих) читати, вивчати, розуміти і жити за Тарасовим словом – вселяли надію і віру, що сильною є і буде Україна, коли є таке сильне патріотичне село і його небайдужі люди.