Гей, ви, стрільці січовії!

Виникнення Січового Стрілецтва було закономірним результатом розвитку процесу українського національного відродження в ХІХ – на початку ХХ ст., що характеризувався зростанням національної самосвідомості і, врешті-решт, перейшов до етапу відродження державного.

Формою активізації громадсько-політичного життя українського населення стали добровільні пожежно-гімнастичні товариства «Січ», біля витоків яких стояв Кирило Трильовський. 27 грудня 1905 р. намісництво у Львові отримало прохання із Саджавки на дозвіл заснувати «Січ» там, а пізніше – у Красній, Делятині, Цуцилові, Перерослі та інших селах.

У 1911 р. у Надвірнянщині створюють руханкове пожежне товариство «Сокіл», яким керував Юрій Срібний і до якого, будучи студентом, вступив Лесь Гринішак.  У 1913-му у Надвірній організували великий збір товариств «Сокіл» і «Січ», в якому взяли участь близько 500 представників Надвірнянського і Товмацького повітів та міста Станіслава.

Створення воєнізованих молодіжних формувань припадає на 1913 рік. Саме з ініціативи К. Трильовського – тепер вже одночасно й депутата Галицького крайового сейму – у березні 1913 р. у Львові виникло перше академічне товариство «Січові стрільці – І», кошовим якого вибрали соціал-демократа В. Старосольського. Тоді створене ремісниче товариство «Січові стрільці – ІІ» і «Стрілецький курінь». Невдовзі аналогічні організації з’явилися по всій Галичині. У березні 1914-го відбулося об’єднання двох військових товариств.

Після вбивства престолонаслідника архикнязя Франца Фердинанда і його дружини Софії в Сараєві спокійне життя надвірнянців перервала Перша світова війна. Замість розбудови свого міста і повіту усіх чоловіків від 21 до 45 років мобілізували до Австрійського війська. У серпні 1914 р. оголошують мобілізацію до легіону Українських Січових Стрільців (УСС) у складі війська Австро-Угорщини.

Після збору у Надвірній про­йшов вишкіл добровольців, котрих до 19 чоловік відправили на збірний пункт у Львів. Число добровольців з Надвірнянщини досягло 45 осіб. Надвірнянщина стала ареною жорстоких боїв між австро-угорськими та російськими військами в 1914 р. та 1916 р., що не могло не принести великих страждань краянам.

Із початком війни чимало наших краян пішли добровольцями в легіон Українських Січових Стрільців. Серед них – Лесь Гринішак, Роман Кирчів, Гриць Мухній, Василь Килиман, Юрій Буній, Михайло Скорупський, Микола Микитюк, Степан Костик з Надвірної; Теофіль Мойсейович з Пнів’я, вчителька Підвисоцька з Пасічної, Олекса Смеречук із Зеленої та багато інших. Став січовиком й Осип Теліщак, брат дружини невтомного о. Гаврилюка з Надвірної, та багато інших. Надвірнянець Микола Випринюк брав участь у боях на горі Маківці, де січові стрільці проявили чудеса героїзму і покрили себе невмирущою славою.

Випускник Станіславської гімназії Олекса Гринішак згодом розповідав своїм родичам про великий патріотизм, що охопив молодь. Як приклад, гімназисти-випускники 1914 року всім колективом подалися в усуси.

За історичними джерелами підготував

Ігор АНДРУНЯК,

депутат районної ради,

голова РО Української Народної Партії.