Те, що сучасних Мойсея чи Вашингтона, чи, навіть, Черчіля Українській державі Бог не послав і, як бачимо, поки що не спішиться посилати, знають усі, хто має очі, вуха і розум нормальної людини. Українське ура – патріотичне суспільство в молитвах публічно просить Всевишнього, щоб такі люди заявили про себе і, мов біблійний Месія, об`єднали поганьблену лицемірними приятелями і ворожими сусідами-державами українську націю та звільнили серця і душі українців із кайданів.
Але як тільки появиться мудра, чесна і геройськи налаштована когорта, перш за все, молодих людей чи націоналістів, чи не націоналістів, то відразу кидаються на них, мов оси, обливають брудом, топчуть, готові, навіть, виколювати очі і виривати язики – і все це йде від оскаженілого стада державних челядників. Вони присвоїли собі право на все, бо за їхньою спиною стоїть Недоторканий. І це робиться з єдиною метою, щоб челядники – нардепи, міністри, високі посадовці та тисячі їхніх радників (!?) не були народом відлучені від державного дармового корита і золотої бездонної скарбниці. Ніякі «національні ідеї», ніякі духовні, культурні цінності, ніякі історичні уроки не мають для цих двоногих істот ніякої вартості. Це, начебто, дивно, але закономірно – з дитинства ці незліченні істоти з людською подобою не мали мудрого виховання з далеким прицілом виростити з малих бовдурів майбутніх громадян рідної держави і світу. А в цьому все – всесвітню історію творять цивілізовані народи, а всі інші зникають безслідно.
Із прикрістю, а, може, й болем дивується патріотичне українство діаспори (маю приватні листи від знаних людей з Канади і США), що незалежна Україна має добру Конституцію, яку професійно відшліфували на папері народні депутати, а крім збору податків із громадян та забезпечення матеріально тюрем (!), майже не діє. Замість задекларованої демократії в найширшому значенні цього слова самоутвердилися охлократія і плутократія – ці ганебні соціально-політичні складові дикого капіталізму, які дискредитують українське суспільство. Яким чином нікчем і злодюг затягують у Верховну Раду України, у міністерства, в управлінсько-адміністративні інституції та стратегічні господарські структури, адже цей «бомонд», як ненажерлива гусінь, пожирає мільярди гривень, а ККД (коефіцієнт корисної дії) – нуль. Із такими людьми державу не творять і не будують ніде у світі.
Найтрагічніший і критичний час для нашої держави, слава Богу, минув. На Москву і Кремль не треба без кінця уповати, вони зачумлені невиліковно і свідомо копають Росії могилу. Хай їм станеться все те «прекрасне», що вони бажають Україні.
Тепер, уже за порогом ХХІ ст., для України пішов новий історичний відлік часу: є чесний, мудрий і мужній Президент Петро Порошенко, котрий, я вірю, не хоче бути «недоторканим», буде вимагати від усіх громадян і челядників 100-відсоткового віддзеркалення, у першу чергу, своїх діл і моральних проявів, без чого нам цивілізованої держави не збудувати. Нехай йому в цьому допоможе Всевишній, а чесні українці, де буде треба, підставлять своє плече.
Роман ФЛИС,
член Національної спілки журналістів України,
смт. Делятин.