Увічнений образ хорунжого січового стрілецтва

У Надвірній, 20 жовтня урочисто відкрили на приміщенні «Просвіти» на вул. Мазепи меморіальну дошку хорунжого Українського січового стрілецтва, керівника стрілецького хору і директора фронтового театру Української Галицької Армії, надвірнянця Леся Гринішака.

Учасниками цього дійства стали керівники району, члени ветеранських організацій, молодь, представники громадськості. На початку урочистої церемонії прозвучав державний Гімн України. З історичною довідкою про Українське січове стрілецтво виступила ведуча заходу Дарія Гринішак. Біля міської «Просвіти» розгорнули того дня банер та фотовиставку про січових стрільців від Надвірнянського «Союзу Українок».

Право відкриття па­м’ятного знаку надали голові Надвірнянського міського осередку «Просвіти», заступнику міністра доходів і зборів України, меценатові Михайлові Ноняку, ініціатору й організатору, депутатові районної ради Ігорю Андруняку та Надвірнянському міському голові Зіновію Андрійовичу. Посвячення дошки відбулось за участі священиків традиційних українських конфесій. Із промовою виступив отець-декан Надвірнянського деканату УГКЦ Іван Качанюк. Він, зокрема, відзначив, що армія Січового Стрілецтва та Українська Галицька не зреквізувала жодної хлібини чи зернини у тих місцевостях, де переходила з боями. А під час жнив січовики допомагали збирати урожай і жали збіжжя, заробляючи за п`ятий сніп. Селяни схвально відгукувались про працю так званої «жнивної» січової сотні. Отець-декан закликав особливо молоде покоління в особі присутніх ліцеїстів Прикарпатського військово-спортивного ліцею дорожити і продовжувати традиції патріотично-вихованого українського січового стрілец­тва, пам`ятати витоки і героїзм українських повстанців 1940-1950-их років, Героїв Небесної Сотні та бійців, котрі у ці дні воюють з ненависним російським агресором на сході України.

Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович нагадав, що Надвірна вилонила чимало історичних національних постатей, героїчний шлях яких треба досліджувати і вивчати. Це, зокрема, патріотичні родини січового стрілецтва Леся Гринішака, Буніїв, Николайчуків та інших. «У стінах міської «Просвіти», вірю, відродиться національна слава України. Щиро дякую міському осередку «Просвіти» та хорові «Союзу Українок», а також скульптору, професору Львівської академії мистецтв, уродженцю с. Назавизова Василеві Гурмаку, ініціаторам і меценатам встановлення цієї меморіальної дошки. Щомісяця у Надвірній будемо відкривати й освячувати пам`ятні об`єкти нашої національної історії», – наголосив міський голова.

Зверненням до молоді, до просвітян пам`ятати і наслідувати приклад і жертовний подвиг героїв-борців за незалежність України, а також закликом, щоб далі продовжувати зцементовувати українську націю був проникнутий виступ заступника міністра доходів і зборів Михайла Ноняка. Полковник Українського реєстрового козацтва Олег Половчак звернув увагу, що справжні поривання українського народу увесь світ побачив під час подій на столичному Майдані, а також світова громадськість переконалася на силі духу і незнищенності українців, які в особі добровольчих батальйонів зупинили агресорів на сході.

Клятву Січового Стрільця проголосив вихованець Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату Тарас Андруняк, ліцеїсти-ровесники якого стояли у почесній варті. Образи січових стрільців Леся Гринішака, Олени Степанівни, Софії Галєчко відтворили Юрій Яремчук, Люба Яченко, Галина Чуревич.

Продовжились заходи, приурочені відкриттю меморіальної дошки Лесю Гринішаку і 100-му ювілею створення Легіону Українських Січових Стрільців, виступами аматорських колективів: хору «Союз Українок» з Надвірної (кер. Надія Мацьків); фольклорних гуртів «Союзу Українок» (сіл Гвізд, Парище, Пнів, Молодків);народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Перевесло» із Фитькова (кер. Ольга Багрійчук). Завершив концертну програму соліст РБК Віктор Чудновський.

А ось невеличка інформація про Леся Гринішака. З метою підняття духу знедоленого українського народу і посилення почуття національної гідності і патріотизму в легіоні УСС створили, крім бойових підрозділів, і мистецькі структури (хори, духовий оркестр і театр). До духового оркестру ввійшов надвірнянець Лесь Гринішак. Він – рідний брат Миколи Гринішака, помічника адвоката, українського патріота Миколи Николайчука. Надвірнянці і досі пам`ятають активістку «Союзу Українок» і «Просвіти», довгожительку Емілію Гринішак (Дем`янчук) – дружину Миколи Гринішака. У 1916 р. наш краянин став учасником струнного квартету.

Після створення Української Галицької Армії (УГА) засновано фронтовий театр, адміністратором якого призначили Леся Гринішака, керівником трупи – Гната Юру (згодом відомого театрального актора і діяча України), а завідувачем літературно-репертуарної частини – земляка із Ланчина Юрія Шкрумеляка, відомого українського поета.

1919-го постали кілька стрілецьких хорів, духовий і струнний оркестри, котрі виступали перед стрільцями і місцевими жителями. Стрілецькі хори та оркестри під керівництвом Леся Гринішака і Михайла Гайворонського виступали у багатьох містах Галичини, Поділля і Наддніпрянщини, де проходили бойові рейди УГА.

У лютому 1920-го частина УГА перейшла до Червоної Армії. Разом із театром УГА до Наддніпрянської України перебрався і Лесь Гринішак. Після поразки національно-визвольних змагань у 1921 р. в Умані опинилися шість тисяч галичан із колишніх частин УГА і ЧУГА, які не змогли дістатися до рідної Галичини. Лесь Гринішак переїхав у м. Черкаси, де організував театр. Подальша його доля, на жаль, невідома.

…Такі віхові відзнаки, як пам`ятники Тарасові Шевченку в Надвірній та поету Січового Стрілецтва Юрію Шкрумеляку в Ланчині, пам`ятний меморіал Софії Галєчко в урочищі Розтока у Пасічній, пам`ятник повстанському командиру, майору УПА «Пруту» – Павлові Вацику в Заріччі, меморіальні дошки Лесю Гринішаку, повстанській рідні Марті і Миронові Свідрукам (у недалекому часі їхнім іменем буде названо відновлений сквер у центрі Надвірної), колишньому народному депутатові (найстаршій за віком у тодішньому парламенті України, лідеру Конгресу Українських Націоналістів) Славі Стецько, меморіальний знак пам`яті жертв Голодомору мають прислужитися як зразок національного духу і патріотизму, передусім, для нашої молоді. Бо лише сильний і невпокорений духом може творити сьогоднішнє і будущину нашої Держави – неньки України.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»