Газета по-надвірнянськи
 

Ярослав Паранюк Кандидат у депутати в одномандатному виборчому окрузі № 87

24 жовтня 2014, 14:49 | Рубрика: вибори-2014 Версія для друку Версія для друку 580 переглядів

Ярослав Паранюк – син Богородчанської землі, уродженець с. Хмелівка. Змалку звик розраховувати на свої сили, добиватись результату своєю працею.

Шановні виборці!

Ми знову стоїмо перед вибором. Напевно, багатьом здається, що це, як ніколи, не вчасно.

Зараз справді не найкращий час для виборів, коли на землях України йде війна. Але з іншого боку, неможливо обороняти державу в умовах, коли більша частина парламенту – найвищого законодавчого органу – є або представниками режиму Януковича, або зрадниками, чи просто агентами російських спецслужб.

Ми всі пам’ятаємо скажену реакцію колишньої влади на Майдан, коли люди вийшли відстояти своє право бути частиною вільної Європи. Теперішня агресія Росії тільки підтверджує, хто стояв за цими трагічними подіями.

Плакат-А-3

Але вони не врахували, що наша земля ще пам’ятає своїх справжніх героїв, які були готові віддати своє життя, але не жити у рабстві. Єдине, на що вони сподівалися, – що їхня жертва не буде марною для наступних поколінь.

Я народився і виріс у селі Хмелівка Богородчанського району. Це село межує з Чорним лісом, де велися найзапекліші бої Української Пов­станської Армії. Біля с. Лесівка полягло більше сотні наших повстанців. Неподалік села Глибоке загинув один із легендарних командирів УПА – полковник Василь Андрусяк (псевдо «Грегіт», «Різун»).

Здавалося, ми будемо чути тільки відлуння тих подій, і наші діти будуть знати про війну тільки з підручників історії та розповідей сивочолих ветеранів. Але в черговий раз Україна стала перед викликом, чи бути їй сильною самостійною соборною Українською державою. І, на жаль, ми знову платимо за це страшну ціну – життями найкращих синів, скаліченими долями та знекровленою економікою.

Однак більше шансів історія нам не подарує: або ми побудуємо справжню європейську Україну, або московська орда зруйнує наше майбутнє.

Я твердо вірю у нашу перемогу, адже зараз нація єдина як ніколи: українці повертаються до рідної мови, жовто-блакитний прапор і тризуб перестали бути просто святковими атрибутами, а Гімн України з гарячим серцем виконують тисячі голосів на площах наших міст. І тим більше, що відбувається це вже не лише у Львові чи Івано-Франківську, а й у Києві, Харкові, Дніпропетровську та Запоріжжі, де донедавна повсюди бовваніли пам’ятники Лєніну.

Хто би міг повірити, але справді пророчими стали слова Степана Бандери: «Прийде час, і один скаже «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям Слава!».

(політична реклама)

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!