Засяяло погруддя Кобзаря у Заріччі

Прекрасного і погожого осіннього дня зродився 14-ий пам`ятник на теренах Надвірнянщини генієві України Тарасові Григоровичу Шевченку. Оригінальне і новаторське погруддя Кобзаря, яке споруджене за проектом Михайла Довбенюка, розмістилося у центральній частині села Заріччя поряд із символічною могилою Борцям за волю України. Цього святочного дня лунали пісні-присвяти таланту Великого Українця, пісні і поезія Тараса Шевченка. Здавалося, що на цих гордих просторах Пруту зараз залунає вічне і невмируще слово: Думи мої, думи мої,/ Лихо мені з вами!/ Нащо стали на папері/ Сумними рядами?../ Чом вас вітер не розвіяв/ В степу, як пилину? /Чом вас лихо не приспало,/ Як свою дитину?

На урочисте відкриття завітало чимало знаних і шанованих людей: начальник управління культури, національностей та релігій ОДА Володимир Федорак, голови обласних організацій Національних спілок краєзнавців та письменників України Михайло Косило та Євген Баран, кандидат філософських наук, доцент Луганського національного університету імені Даля Володимир Сабадуха, перший заступник голови РДА Андрій Крицький, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович, депутат обласної ради Василь Попович та начальник відділу освіти РДА, депутат районної ради Михайло Винник.

До зведення пам’ятника долучилася вся громада, а честь його відкрити довірили Володимиру Федораку, Михайлові Косилу, голові ініціативної групи Миколі Абрам`юку та учениці 11-го класу Анні Вацик. Освятили його місцеві священнослужителі традиційних українських церков. Зарічанський сільський голова Михайло Вацик наголосив на великій значимості Тараса Шевченка для України. – Він є генієм і пророком нашого народу. Поезія Кобзаря відкриває нові горизонти, змушує нас задуматися і осягнути важливість теперішніх слів Тараса для жертовної і полум’яної боротьби на сході України. Та й передбачав наш Пророк, кажучи такі слова: І на оновленій землі/ Врага не буде, супостата,/ А буде син і буде мати, /І будуть люди на землі/.

Полум’яно зазвучала поезія Шевченка у декламуванні начальника управління ОДА Володимира Федорака: не дуріть самі себе, думайте, читайте. – Ми вперше, у час військового неспокою, відзначили Свято нашої Незалежності. Ми маємо задуматися над поезією і пам’ятаймо слова лицарів Української Держави. Зараз триває війна не тільки з окупантом, а й в наших серцях із байдужістю, зрадою, пустослів’ям, меншовартістю і з багатьма іншими негативними явищами. Зараз завдання – стояти на варті нашої духовності і цим долати зневіру у наших серцях. Громада зробила великий чин, наважившись у цей важкий час звести це новаторське й оригінальне погруддя. І ми прекрасно знаємо: «наша дума, наша пісня, не вмре, не загине».

Ревно прозвучали слова доцента із Луганщини Володимира Сабадухи, який зазначив, що дух має йти попереду. – Такий народ є нездоланним. Мій Донбас завинив перед Україною і перед вами, та йому треба допомогти. Між териконами і шахтами ще витає український дух. Також емоційно пролунав виступ Андрія Крицького, який наголосив на великій значимості Шевченка саме для єднання і монолітності української нації.

Нескорений Тарасовий дух завитав на гірських просторах зарічанської землі і тепер живитиме зарічанців своїм словом. Недарма однією із композиційних особливостей пам’ятника є книжечка «Кобзар», пригорнута до серця, мовби символізуючи важливість Тарасового слова для теперішнього покоління. Саме того, яке зараз вчиться жити по-новому, будувати свою державу й оберігати незалежність від московського карликового окупанта. У цьому контексті пролунав виступ Василя Поповича, який закликав бойкотувати російські товари і заправки. Особливих ноток святочності додали виступи гурту «Червона калина», у складі яких боєць АТО Степан Северилов.

Нехай слово і пам’ять Тараса линуть на вільні і широкі Карпатські простори, живлячи нашу національну ментальність і свободу українськими барвами. Ніби здавалося, не той час, аби пам’ятники відкривати, та повсякчас варто пам’ятати, що можна перемогти армію, але неможливо здолати український дух, який і плекав великий Тарас.

Василь Івасюк «Народна Воля»