«З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження і донесення до сучасного і майбутніх поколінь об`єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ ст., а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 р. та у листопаді 2013 р. – лютому 2014 р. повстали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору, постановляю установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада».
Цей витяг із Указу Президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 р. озвучений на майдані Т. Шевченка у Надвірній 21 листопада на початку урочистостей з нагоди відзначення Дня Гідності та Свободи.
У спільній молитві з участю шести священнослужителів жителі Надвірнянщини уклінно просили Всевишнього милосердним оком споглянути на своїх дітей і всемогутньою волею покласти край нашим терпінням, зіславши святу Благодать. Також благали стати на допомогу нашому воїнству, розвіяти злі думки ворога щодо знищення нашої держави.
Цього дня минуло 10 років від початку Помаранчевої революції. Звучання пісні «Разом нас багато, нас не подолати» нагадало про ті буремні події 2004-го, а з історичною довідкою виступив керівник районного методоб`єднання учителів історії Олег Гричко. Спочатку він згадав Революцію на граніті як передумову Помаранчевої. Із 2 по 17 жовтня 1990-го студенти голодували, оголосивши декілька політичних вимог. Коли із телеекранів їхні лідери закликали до Всеукраїнського протесту, влада злякалася і створила узгоджувальну комісію Верховної Ради, яка підготувала постанову із врахуванням деяких вимог протестувальників. У відставку пішов тодішній керівник Кабінету Міністрів Віталій Масол. Таким чином, ця революція успішно завершилася. Деякі з її активних учасників сьогодні є успішними політиками, громадськими діячами, журналістами, зокрема, Олег Тягнибок, Олесь Доній, В`ячеслав Кириленко.
Суспільного резонансу набула Помаранчева революція у листопаді-грудні 2004 р. Тоді тривала виборча президентська кампанія. У другому турі склалася така ситуація: усі екзит-поли прогнозували перемогу В. Ющенка, але ЦВК, очолювана сумнозвісним Ківаловим, оголосила, що з відривом у 812 тис. голосів переміг В. Янукович, якого привітав його покровитель В. Путін.
Увечері того ж дня на майдані Незалежності у Києві на знак протесту проти фальсифікацій зібралося 30 тис. людей, а під ранок – 100 тисяч.
Опозиція оскаржила рішення ЦВК у Верховному суді, який призупинив виборчий процес, а згодом оголосив вердикт: переголосувати другий тур виборів у зв`язку із фальсифікаціями. У ніч на 8 грудня Верховна Рада ухвалила зміни до Закону про вибори, ввела політичну реформу, позбавивши президента частини повноважень і змінила склад ЦВК, який очолив Ярослав Давидович.
Це уможливило більш-менш чесні вибори і 26 грудня переголосування другого туру, в якому переміг Віктор Ющенко. Прем`єр-міністром стає Юлія Тимошенко. Здавалось би, такий гарний початок і перспективи. Безумовно, ця революція змінила не тільки українців, а й увесь світ. Покращився міжнародний імідж України. Вона стала інвестиційно привабливою. Набагато зросла національна свідомість, патріотизм, свобода слова. Але, на жаль, помаранчеві лідери не виправдали довір`я народу, не змогли створити якісно нової України, якої так прагнули люди. Подальші їхні дії призвели до розпаду помаранчевої коаліції і до політичного відродження Партії регіонів та її лідера Віктора Януковича, який спочатку став Прем`єром, а згодом і президентом України. Своєю проросійською політикою фактично спровокував новий Майдан-2013, підсумував промовець і передав слово надвірнянським активістам Помаранчевої революції – тодішньому керівникові штабу Віктора Ющенка Миколі Андрейчуку та його заступникові Ігореві Писклинцю.
Микола Андрейчук нагадав листопадовий майдан-2004 у Надвірній, заповнений нашими краянами, студентами коледжу, котрі прийшли підтримати рух за свободу слова. Основне завоювання Помаранчевої революції у тому, що ми таки домоглися свободи слова, зрозуміли, що таке політичне лицемірство, усвідомили, що можемо стати тим народом, який може змінити свій вектор розвитку, що можемо сміливо йти у сім`ю високорозвинутих європейських держав. На помаранчеві майдани по всій Україні приходили з малечею, не знаючи, що через 10 років ці діти стануть учасниками Революції Гідності і виженуть Януковича у Ростов.
Як депутат районної ради Микола Андрейчук звернувся до колег та усіх представників влади: не допускати помилок попередників. Найстрашніна і ганебна помилка Помаранчевого майдану у тому, що високопосадовці не знайшли компромісу, сварилися, чубилися. І це привело на «трон» Януковича та путінських однодумців. Закликав також усіх змінити своє життя, не займатись критиканством, а підставляти плече і спільно працювати на благо України.
Ігор Писклинець назвав майдан Шевченка у Надвірній символом Всеукраїнського майдану, який підтвердив, що саме громада визначає політику у нашій державі, в усіх процесах. Привітав студентів Надвірнянського коледжу як активних учасників усіх майданів у нашому місті. Добрим словом згадав і священиків, молитви котрих завжди допомагають та оберігають, і міську «Просвіту», де працював штаб під час Помаранчевої революції, і координаційний штаб національного спротиву. Від імені голови районної ради Василя Поповича привітав усіх із Днем Свободи та Гідності, заликав до єднання, щоб використати нинішній унікальний шанс і разом будувати державу, в якій не соромно буде жити нашим дітям.
Цього ж дня виповнилася перша річниця Революції Гідності, учасниками або очевидцями якої є ми всі. В історичній довідці про неї голова студентського профкому Надвірнянського коледжу Тетяна Богуславець акцентувала на ролі молоді, яка завжди веде до поступу вперед. Студенти коледжу були рушієм і духом Євромайдану в Надвірній. Студентська «дискотека», як її називали ображені політики, в усій Україні переросла у потужний революційний порив. Хвиля масового невдоволення виявилася настільки непрогнозованою, що ні влада, ні опозиція не були готовими до такого розвитку подій. Внаслідок соціального вибуху громадянське суспільство появилось не у вигляді опозиційних партій, а у масі активних молодих людей, готових до самопожертви. Молодь перемогла скептиків і повела за собою мільйони на баротьбу, яка триває.
Під звуки пісні «Пливе кача…» хвилиною мовчання вшанували Героїв Небесної Сотні і всіх полеглих під час Революції Гідності та бойових дій на сході України.
Координатор районного штабу національного спротиву Іван Гурмак підкреслив, зокрема, що всі новітні українські революції виникали як спротив політиці кремлівсько-московської влади. Спільна помилка після їх перемоги – безкарність винних. Гасла революцій не втілили у життя. Революція Гідності триватиме, поки не очистимо владу. Подякував також за допомогу всім небайдужим краянам, священикам, церковному хору церкви Воздвиження Чесного Хреста, просвітянам, союзянкам, перевізникам та підприємцям і закликав зберегти державу, яку дотепер мали лише декларативно.
Підтримав свого колегу-депутата районної ради учасник двох революцій, голова РДА Михайло Іваночко (він повідомив, що виступає не як офіційна особа, а як націоналіст) у тому, що все задеклароване необхідно виконувати, у т. ч. люстрацію, покарання фальсифікаторів виборів. Не можна допускати байдужості, особливо тепер, коли триває війна із північним сусідом. Наші хлопці там мерзнуть. І щоб світ допоміг нам, треба визнати, що триває не внутрішній конфлікт, а зовнішня агресія. Долучитись до допомоги військовикам повинна вся громада, бо армія нині без зброї, без теплого одягу і належних харчів. Запорука перемоги – спільна праця.
Про гідну підтримку трьох революцій громадою міста розповів Надвірнянський міський голова, активіст Революції Гідності Зіновій Андрійович. Жителі Надвірної не погодились із московським вектором бандитського режиму Януковича і чітко висловили свою солідарність із євроінтеграцією. Надвірнянський молитовний майдан долучився до маршу мільйонів. Процитувавши Євгена Коновальця: «Залізо кується у вогні, а людина у боротьбі», міський очільник закликав до подальшої боротьби за утвердження цілісної Європейської України.
Активний учасник столичного Євромайдану Тарас Угринчук гордий тим, що доля подарувала йому честь стати на захист Батьківщини поруч зі справжніми українцями, котрі не шкодували ні свого життя, ні часу, ні здоров`я. Це прості хлопці, котрі щоденними справами доводили, що ми – українці. Погано, якщо забудемо про жертву Героїв Небесної Сотні. Поки що ми не маємо тих здобутків, на які вони сподівалися. Ми перебуваємо в якійсь АТО, військовий стан не оголошений. Щось дивне відбувається не тільки для нас, а й усього світу. Виявляється, ми вже пройшли перший етап люстрації, але без вагомих результатів. Не відчутно змін до кращого. Вважаю, що кожен з нас особисто має щось робити, щоб Україна стала кращою – допомагати армії, не давати владі вводити нас в оману, не миритися із фальсифікаціями виборів. Нас не допускають до влади (зокрема, ВО «Свободу»). Влада – не у народу, не в людей, констатував, зокрема, Тарас Угринчук.
В унісон із патріотичними промовами прозвучали поезії в авторському виконанні читців, студентів Надвірнянського коледжу Анастасії Федорів та Олега Семенюка. Прогресивна наша молодь – небайдужа і чесна як в поезії, так і в реальному житті. І це вони довели участю у Майдані.
Орися СПІВАК «Народна Воля»