У Делятині увіковічили пам’ять про Юрія Барана та Владислава Файфуру

На території Делятин­ського гарнізону відкрили стелу з барельєфами майора Юрія Барана та старшого лейтенанта Владислава Файфури. Так військовослужбовці та жителі містечка віддали останню шану героям, котрі загинули на східному фронті.

Як відомо, начальника штабу 5-го батальйону Юрія Барана було вбито снайпером у липні. По суті, це – перший житель Прикарпаття, який віддав своє життя, захищаючи країну від російських загарбників на Донеччині. А десантник Владислав Файфура загинув ще у червні у бою під містечком Щастя Луганської області. Але його призвали з Чернівецької області, де він був прописаний і там же похований, тож вважається, що герой-десантник, посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня, – втрата буковинської землі. Але з огляду на те, що Владислав Файфура та Юрій Баран служили у Делятинському гарнізоні, то тут вони й залишилися навічно у камені. Ідея встановлення стели належить військовослужбовцям. Допомогли, чим могли, й обласна та місцева влада, військовий комісаріат.

Юрій Баран записався добровольцем, ще коли почалися події в Криму. За словами заступника комісара Надвірнянсько-Богородчанського військкомату майора Юрія Винника, він був справжнім патріотом, бо, як пенсіонер, міг не йти на службу. Але він чітко сказав, що знає свій військовий і громадянський обов’язок і виконає його.

Уже минуло чотири місяці, як Юрій Баран пішов на війну, розповіла його дружина Марія Михайлівна. Коли до неї прийшли із пропозицією встановити пам`ятник, спершу не погоджувалась. Вдома фотографія чоловіка – на почесному місці, але, проходячи повз стелу, жінка ніби ще раз проходитиме хресну дорогу, пов’язану із його загибеллю.

На жаль, спокійно жити їй не дають наші бюрократи, бо й далі відмовляють надати в Івано-Франківську передбачене для героїв східного фронту житло. За словами завідувача сектору оборонної роботи ОДА Валерія Іваненка, все впирається в недолуго прийняту постанову Кабміну, якою позбавлено відповідних пільг не лише сім’ю Юрія Барана, а й родини бійців добровольчих батальйонів. У цьому конкретному випадку місцева влада зробить все, щоб вирішити це питання.

Урочистості закінчилися виступами дітей військового містечка. Вони читали вір­ші, від яких щеміла душа. Адже батько прощається з дітьми, чоловік – із дружиною, син – з мамою. Останнім був вірш, присвячений Юрію Барану. Його декламувала восьмирічна донечка героя Настя. А написала вірш вихователь місцевого дитячого садка Алла Греджук, котра останньою бачила його на вокзалі, бо Юрій заборонив дружині приходити туди. До речі, і в неї також болить серце за свого сина Олександра, котрого призвали ще під час першої хвилі мобілізації і який у складі 51-ї бригади потрапив в «іловайську м’ясорубку». «Звідти кожен п’ятий – уже на небесах», – сказала вона. Щоправда, її син вижив і наразі проходить обстеження у шпиталі.

Наш кор.