Нині ся з’явила весела новина:
В Вифлиємі чиста Діва породила Сина.
В яслах породила, в пелени повила,
Сіном красним , як лелію, йому постелила.
Сіном постелила і сіном вкривала,
«Люлі, люлі, любий сину!» – йому заспівала.
А ми бідні люди, нічого не знали
На Поділлю й на Підгір’ю сном твердим заспали.
Аж тут опівночі ясність засвітила,
Всіх нас, браття-Українці, зі сну пробудила.
«Приношу Вам, люди, радість і надію,
Що найдете в Вифлиємі Ісуса Месію!».
А ми всі зраділи – скоро повставали
І бігом до Вифлиєму разом поспішали.
Разом поспішали, забули фрасунки,
Бігли через Коломию тай несли дарунки.
Бігли поспішали добрі приятелі,
Аж добігли до стаєнки, вбогої оселі.
Тамки повклякали для Божої чести,
І складали тій Дитині, що хто міг принести.
Семен з Кут – медочку, а Юрко – ягницю,
А Петро із Ясенова – бринзі бербеницю.
Матвій дав калачик, яблук дав Данило,
Кум Павло заграв на дудці, щоб всім було мило.
А Меланка Ланчинецька дала паляницю,
Саджавецька Василина – молока дійницю.
Кум Василь зі Сприні дав мале телятко,
Плеще з радості в долоні Божеє Дитятко.
Гнат заграв на скрипці, Дмитро на цимбали,
Два Михайли з Синевідська танцювати стали.
Інвалід Кирило, що дістав дві рани,
Заспівав стрілецьку пісню про ті Бережани.
Іван Сорокатий став щось міркувати,
А потім на честь Ісуса став вірші складати.
Та як став складати до складу й прикладу,
То усі на хвильку втихли та й віл слухав ззаду.
Ой було так добре, та було так мило,
Що аж Божеє дитятко д`нам заговорило:
«Ой звідки ви, люди, ой звідки ви, милі,
Що так гарно, так сердечно мене звеселили?».
«Ми є з України, з веселого Краю,
Там так красно сонце сяє, наче в Божім раю».
Просим Тебе, Христе, просимо Маленький,
Зглянься щиро, зглянься мило
на наш Край рідненький.
Зішли йому долю, май все у опіці,
Слово «Бог і Україна» в кожнім чоловіці.
Цю колядку зберіг і поширив на Тернопільщині Михась Голіней, перебуваючи на заробітках
у 1943-1945 роках.
Підготував для друку
Степан ГОЛІНЕЙ,
Соросівський учитель, смт. Делятин.
Версія для друку
2,812 переглядів
