Летовище захищають козаки-характерники

Михайло Іваночко, голова районної державної адміністрації, нещодавно повернувся із чергової поїздки на буремний схід. Керівник району розповідає:

– Передусім, висловлюю велику подяку краянам, котрі збирали кошти на закупівлю зимового одягу для наших військових. Це: жителі Фитькова – 5500 грн., Лісної Тарновиці – 3467 грн., парафіяни церкви Успіння Пресвятої Богородиці з Гвозда – 3500 грн., цуцилівська громада – 11 тис. грн., УГКЦ с. Переросля – 2 тис. грн., Верхнього Майдану – 6012 грн. і Делятина (під орудою о. Петра Голінея) – 2 тис. грн. Загалом – 33500 грн. За ці кошти придбали зимову форму, одяг (частину їх уже отримали солдати, а половину віддамо під час нашої наступної поїздки).

Окрема подяка – Зарічанському сільському голові Михайлові Вацику та громаді села, котрі зібрали понад 200 теплих ковдр, пошитих зарічанцями, тілогрійки, теплі вовняні шкарпетки. Фактично 2/3 машини складав вантаж від громади Заріччя. Дякую також громаді села Красна і Краснянському сільському голові Василеві Завальнюку, священику о. Іванові Бойку, котрі зібрали півтонни продуктів.

Ми, 6 чоловік (Зарічанський сільський голова, я, Олег Туєшин, Андрій Лисканюк, Михайло Голіней і Ярослав Сушириба), виїхали у п`ятницю. Проїхали в одну сторону 1300 км. У Слов`янську нас зустрів один із сільських голів, котрий знайомий із Михайло Вациком.

Враження у мене склалося двозначне. Із 14-ти керівників органів місцевого самоврядування там тільки двоє – за Україну виступають офіційно. Решта дивляться, куди «вітер дме». Найбільше мене здивувала дискусія із дружиною одного із тамтешніх сільських голів, під час якої з`ясувалося, що моя співрозмовниця, як, зрештою, і більшість жителів сходу, не знають (і не хочуть знати) справжньої історії України, національно-визвольної боротьби українського народу. Вони не знають про Коновальця, Міхновського, Петлюру, зате щиро шкодують, що Денікін і Колчак не об`єдналися у боротьбі проти більшовиків… Напрошується справедливий висновок, що за 23 роки незалежності України держава не проводила на сході жодної агітаційної роботи, не пропагувала національну ідею, у школах не вивчали історію України. Це – жах. Я домовився із сільськими головами, що привезу їм книжки «Холодний Яр» і прочитаю лекцію, хоча б педагогам, якщо вони виявлять таке бажання. Адже це просто катастрофічна ситуація, коли вони вважають себе проукраїнськими і, між іншим, не дозволили зняти із приміщень сільрад синьо-жовті прапори, а разом з тим… не мають елементарного поняття про українську історію. За їхніми ж словами, на визволених територіях 60 відсотків жителів все ж продовжують підтримувати сепаратистів і російських окупантів. І добре, якщо хоча б 40 відсотків підтримує Україну. А загалом, у Донецькій, Луганській і, навіть, у Харківській областях Україну не підтримують більше 30 відсотків жителів.

Село Піски за 18 км знаходяться від Донецького аеропорту. Заїхали на базу спецпідрозділу, суто свободівського, «Карпатська Січ». У чоті – 25 бійців і поруч дислокується підрозділ «Січ». Завезли їм допомогу. Вразило те, що хлопці, йдучи на чергування, одягають вишиванки як обереги. Для підняття духу. Це – не просто кіборги, як їх найчастіше стали називати, і котрими нині захоплюється весь світ. Це – козаки-характерники і хочеться, щоб саме така назва закріпилася у нас, українців, про оборонців летовища. Я пишаюся тим, що знаю цих відважних хлопців – справжніх патріотів-націоналістів.

Там ми допомогли їм копати бліндажі. Їм доводиться систематично передислоковуватися з одного місця на інше, бо місцеві, на жаль, здають їх сепаратистам, після чого ті накривають наших «градами». А влада також тотально потурає сепаратистам…

У Костянтинівці у 80-ій аеромобільній бригаді служить надвірнянець Василь Гриців і для нього ми привезли багато передач від самих надвірнянців. Також там багато хлопців із Надвірнянського району, яким ми передали теплі речі та продукти харчування.

У Дебальцево на дорозі бачили дуже багато блок-постів. Деякі бійці там уже досить виснажені фізично і морально. Тому в спілкуванні потрібно бути досить обережним, знати місцевий пароль, бо, якщо його не знати, то можуть статися дуже серйозні наслідки. У Дебальцевому ми зустріли дуже багато хлопців із Прикарпаття і, зокрема, з нашого району. Наші хлопці також деморалізовані ставленням держави до них, захисників Вітчизни. Кажуть, якщо б не волонтери, то ситуація була б дуже складною. Але вони налаштовані рішуче і чекають лишень наказу, щоб піти на ворога й вибити його з рідної землі. Напрошується ще один висновок: на східному фронті України воює не держава, а український народ, якому вже терпець уривається чекати від вищого керівництва наказу про масований наступ на російського окупанта та їх поплічників-сепаратистів.

Прикро, але є ще випадки, коли на волонтерських поїздках деякі запопадливі співвітчизники починають робити бізнес. Цього не треба допускати і припиняти їх заздалегідь.

Ще у Харкові на одному із блок-постів мені вдалося впізнати «беркутівця», який у лютому стояв на Майдані у Києві з боку злочинного режиму Януковича. А нині… він служить уже тій владі, котра отримала довіру від євромайданівців… Тоді, 20 лютого, мене і моїх побратимів доля звела з ним біля Жовтневого палацу. Він не підняв на нас кийка, як кримські «беркути», котрі того дня хотіли просто нас посікти. І цього разу, спілкуючись, він зауважив, що «робить все по закону». Але виникає питання чому всі ті «беркути», які були на Майдані, і досі працюють?..

Проведення люстрації сприяло б швидшому розв`язанню проблем, серед яких найгостріші –  корупція в армії, коли продають сучасну військову техніку за кордон, а наші солдати воюють на старих танках, БТР-ах зі старими автоматами 1947-1974 років випуску, а нових не дають. І невідомо, де осідають кошти.

Люстрація – основний важіль побороти корупцію. Вважаю, що люстраційний процес повинні очолити ті комбати, котрі зараз на передовій, а не ті, які зайшли в парламент. Саме на них, на націоналістів, покладають сьогодні великі сподівання прості українці. Саме такі настрої серед учасників АТО переважають зараз на фронті. Поборовши зовнішнього ворога, захисники України візьмуться і за внутрішніх ворогів, повернувшись до Києва…

Записала Леся ДУТЧАК.