- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Два Майдани – як громадянський блок-пост Василя Сенатовича

Posted By Модератор On 20.02.2015 @ 13:38 In Протести | No Comments

У «круті» 1990-ті Василь Сенатович не носив малинові піджаки і не ходив, склавши пальці «віялом». Він – селянський син із гірського села і газдувати вчився змалечку. Спочатку до цього привчали його світлої пам`яті батьки, а згодом і самому довелося мостити власне гніздечко. Вкорінився у рідному Биткові з коханою дружиною, трьома красунями доньками. Вже й двійко внуків підростають на втіху дідусеві…

Майже військова виправка, міцна статура. Футбол і моржування (останнє, щоправда, ще в юності) сформували запас фізичних сил і здоров`я. А ще – активна громадянська позиція. Не міг він просто спостерігати за негараздами довкола, сидячи, приміром,  десь у «забігайлівці», нарікаючи на важке життя. Не хотів миритися з існуючими стереотипами, що, мовляв, від простого народу мало що залежить…

IMG_1399 [1]

Тому й вирушив на Помаранчеву революцію з однодумцями, серед яких надвірнянці Володимир Павлюх і Ярослав Лесюк. У Києві зустрічав галичан, розселяв їх – був координатором.

Усім серцем сприйняв перші революційні пориви співвітчизників… Бо, власне, саме тоді і зрозумів, що бунтарський дух уже закладений і він має вибухнути. Незважаючи на розчарування від помаранчевих керманичів. Але, чи думав він тоді, що на його долю випаде ще один Майдан і всього за одну ніч перетвориться на Революцію Гідності?..

Про події недавні, скорботні, але величні за силою національного духу, волі й самопожертви, Василь Федорович Сенатович згадує:

«Спочатку було

тривожне відчуття»

– Ми виїхали з Надвірної у Київ власним бусом одними з перших одразу після побиття студентів. Прибули о 4-ій год. ранку в суботу, зупинилися біля Михайлівського собору. Спочатку було досить тривожне відчуття, чому люди не збираються. Та згодом побачили, як починають сходитися всі, з`їжджатися автобуси…

Так для Василя Сенатовича розпочався другий Майдан. До Києва він зорганізовував людей разом із товаришем і однодумцем Василем Павликом. Їздили за власні кошти, намагаючись якнайбільше заохотити до участі у столиці галичан.

«Пережив на Майдані всі криваві події»

– Перебував на Майдані під час усіх кривавих подій. Але, перед тим зазначу, що вперше найбільше людей у Києві, 1 мільйон, зібрали 1 грудня 2013-го. Вони були налаштовані дуже рішуче. І цю рішучість й треба було використати трьом лідерам Майдану. Але вони навпаки закликали народ не провокувати. І саме тоді, вважаю, втратили цей момент.

…Зранку 20 лютого на барикадах перебувало мало людей. Але багато транспорту вже знаходилося в дорозі. І на житомирській трасі міліція вже, навіть,  не зупиняла автобуси… Барикада стояла вже підперта аж під будинок профспілок. Роту «Беркута» вчасно не поміняли і силовики почали нервувати. Коли вони розвернулись, молодь почала бігти за ними. Усі решта їх підтримали, починаючи масово перелазити через барикади…

«Спочатку не розуміли, чому падають люди»

– Не зауважили, що почали вже відстрілювати людей. Бігли вверх по вулиці Інститутській, коли пролунали перші постріли. Спочатку не розуміли, чому падають люди. Думали, що просто хтось посковзнувся чи ще щось… Аж потім побачили поранених. Охопив звичайний природний страх і так не хотілося вірити, що людей почали реально відстрілювати. Потім допомагали носити поранених у готель «Україна». Вбитих складали окремо, у бік: за півгодини холл готелю повністю заповнили. Ще, пригадую, 21 лютого з актового залу, що на другому поверсі будинку профспілок, довго не забирали обгоріле тіло невідомої людини. Ніхто із служб (у т. ч. і міліція) не хотів братися. Обвуглена людина постійно там лежала. Та потім ми звернулися до земляка, народного артиста України Богдана Бенюка, з яким постійно контактували, і він посприяв, щоб тіло забрали.

Під час січневих подій найбільше вражали кияни, котрі миттєво збиралися у найкритичніші хвилини. Вражали столичні панянки, котрі у норкових по п`яти шубах енергійно і наполегливо довбали білими доглянутими ручками бруківку і швидко наповнювали нею мішки, які, буквально,  виривали з рук.

«Найбільше довіряли Руслані»

– Співачка Руслана «запалювала» людей на цілу ніч, із 24-ї до 6-ї ранку вона приступала на «зміну». Люди їй найбільше довіряли. Нинішнього главу держави Петра Порошенка бачив 1 грудня біля того трактора. Тоді йому добре дісталося газом. Ми ще допомагали йому звідти вийти. Юрій Луценко приходив, але вночі я його ніколи не бачив. Уночі постійно приходив Олег Тягнибок, якому ми завжди дорікали, чому зі сцени вони не закликають людей до радикальних дій. Я не забуду його слова: «Я на сцені мушу так говорити, щоб задовольнити всіх: і вас, і владу, і Європу. А тут вам кажу інше – маємо діяти рішуче і йти вперед».

Пригадую виступ Володимира Парасюка, завдяки якому він став відомим і ввійшов в історію як сот­ник, котрий змінив хід подій на Майдані. Так от, під сценою таких, як він, стояло, напевно, чоловік 300. Як і всі решта, вони бурхливо висловлювали своє обурення лідерам, навіть почали щось кидати в них, кричали: «Ганьба!». Тоді із керівників, здається, Луценко звернувся тієї хвилини до Володимира Парасюка, мовляв, ти найбільше кричиш, то вийди і скажи те, що хочеш сказати. Вони, звісно, не сподівалися його сміливого виступу. Ось такий історичний збіг обставин.

«Вступив у партію, коли «Свобода» не ввійшла до парламенту»

– Під час Майдану перебував постійно із свободівцями. Проживали ми у палаці «Жовтневий». Тоді я не перебував у лавах «Свободи», а вступив відразу, як партія не ввійшла до Парламенту. Бо ще на Майдані я переконався, що вже на той час це – організована бойова одиниця. Вони дійсно робили велику справу. Формували сотні і йшли туди, де найважче. Ще тоді діяла чітко налагоджена партійна дисципліна, ротація. І багато тодішніх нардепів – Кайда, Швайка, Кошулинський стояли разом з нами на передовій, на барикадах пліч-о-пліч. Але люди не підтримали чомусь цю силу на парламентських виборах. Є образа.

«Позитивні зрушення відчуваються…»

– Додому поїхали після 21 лютого, бо були дуже втомлені. А там, на Майдані, з`явилися звідкілясь «сотники», яких раніше ніхто й не бачив. Почали багато приїжджати, щоб просто зазнимкуватись.

Та позитивні зрушення відчуваються. Передусім, у тому, що контро­люючі органи менше перевіряють, не займаються тиском… Після Революції Гідності дійсно не проводили жодних перевірок, як існувало до цього. Ніхто не приїжджає. А раніше, під час Майдану, була ситуація, коли приїхали і збирали кошти за квадратні метри, дрібні порушення.

«…але питання до нинішнього керівництва є»

– Скажімо, найбільша претензія – чому колишні і теперішні «злодії в законі», поплічники терористів – не за гратами? Ще на Майдані нам щодня демонстрували фільми про донецьку мафію. А її представники – ще й дотепер розгулюють на волі…

Можливо, нині не треба розхитувати ситуацію, бо основне завдання – перемогти у війні з російським окупантом. Але люди не розуміють, чому частина держави воює, а інша… У Києві, кажуть, нічні клуби – переповнені, гуляють і ніхто про війну не думає. Або, скажімо ТК «Буковель» чи гора Драгобрат на Закарпатті – підприємці твердять, що за останні 5 років цьогоріч вперше там – справжній «бум»: усі номери зайняті, розважаються «на повну». Найбільше приїжджають на дорогих джипах, погуляють в одному готелі і далі, далі…

Війна цьогоріч не завершиться й Україна давно вже мала перейти на воєнний стан, бо вся держава гуртом повинна працювати на перемогу. Вважаю, що на це в Президента повинно вистачити політичної волі. Він змушений врешті-решт чітко визначитися і перед власним народом, і перед світовою спільнотою. Адже після недавніх Мінських переговорів нічого не змінилося. Знову гинуть мирні жителі і найвідважніші захисники соборної України.

***

Василь Сенатович через два тижні знову вирушає на Схід. Після Революції Гідності він з побратимами активно займається волонтерством, а також охороняє блок-пости розом з вояками батальйону «Карпатська Січ». Василь переконаний, що у запеклому двобої з ненажерливим російським агресором Україна просто приречена на перемогу.

Леся ДУТЧАК «Народна Воля»


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2015/02/dva-majdany-yak-hromadyanskyj-blok-post-vasylya-senatovycha/

URLs in this post:

[1] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2015/02/IMG_1399.jpg

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.