На Сході все ще стріляють російські гармати, хоч градус вогню дещо впав. Натомість він стрімко підвищується всередині країни. Те, що відбувається сьогодні у Києві, вже назвали «великою олігархічною війною» і війною «всіх проти всіх».
Що відбувається?
Фактично, українці сьогодні спостерігають за кількома атаками: одних олігархів на інших олігархів, «розборками» всередині коаліції та атакою на уряд Арсенія Яценюка. Як тільки парламент ухвалив закон «Про акціонерні товариства», що означає для Ігоря Коломойського втрату контролю над підприємством «Укрнафта» (йому належить 49% акцій, державі – 51%), люди Коломойського забарикадувалися всередині підприємства, а його підлеглі у Дніпропетровській області почали робити заяви про «злочинну владу в Києві», погрожуючи де-факто дніпропетровським сепаратизмом. Конфлікт може стати достатньо гарячим, оскільки задіяні в ньому люди зі зброєю у руках. Як відомо, Коломойський є спонсором кількох добровольчих батальйонів і він же є одним із акціонерів найбільшого у країні ПриватБанку.
Вирішення цієї ситуації може бути одне: у строгій відповідності до закону. Держава має отримати контроль над тим, чим володіє, а місце Коломойського не повинні посісти інші олігархи. Лише таке рішення буде на користь країні. Продовження ж цього конфлікту – велика радість для російських телеканалів, які із задоволенням транслюватимуть сварки між українськими посадовцями та конфлікти за участі людей зі зброєю у Києві та Дніпрі.
Друга лінія конфлікту – Верховна Рада. Останнім часом ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко провалює всі урядові закони, починаючи від бюджету і закінчуючи рішеннями РНБО по особливому статусу Донбасу. Не секрет, що лідери деяких фракцій часто говорять про переформатування уряду і очевидно про переформатування коаліції. Головна критика лунає на адресу Арсенія Яценюка, який очевидно не задовільняє всі кадрові апетити усіх коаліціантів. Водночас, розпад коаліції означатиме гостру політичну кризу всередині країни, адже сформувати нову коаліцію буде надзвичайно складно.
Насправді, час для переформатування уряду вибраний вдало: країна пройшла найтяжчі часи і Яценюк взяв на себе всі непопулярні рішення – від підняття податків для олігархів, за що його критикують всі їхні телеканали, до підняття тарифів, про яке багато говорили, але ніхто не робив. Яценюку вдалося сформувати жорсткий для багатих бюджет і отримати фінансування МВФ. Країна отримала шанс на серйозні кошти та інвестиції, а це значить, що новий прем`єр буде вже у значно кращій позиції ніж Яценюк. Невипадково, до отримання грошей із Заходу, на його адресу лунало значно менше критики від партнерів по коаліції. Тоді боялися відповідальності – зараз хочеться доступу до ресурсу.
І третя лінія – корупційні скандали. Наприклад, чиновник Гордієнко, який очолював Держфінінспекцію і був відсторонений урядом від займаної за підозрою у корупції, несподівано, під загрозою тюрми, вирішив звинуватити у корупції самого Яценюка. І не де-небудь, а прямо на брифінгу у Верховній Раді, який йому радо забронювали союзники Яценюка по коаліції з фракції ВО «Батьківщина». Якщо проаналізувати його слова, то жодних конкретних фактів він не наводить, зате політично голосно в ефірі телеканалів заявляє про «вкрадені гроші», що значно більше нагадує політику, аніж реальну боротьбу з корупційними схемами. Бо для доказів схем потрібні факти, а для звинувачень достатньо підготовлених заяв і ефіру телевізора. Ефіру у Гордієнка вистачає. Оскільки діями Яценюка явно невдоволені власники телеканалів – олігархи, яким він підняв ренти та ставки податків утричі, чим збільшив надходження до державного бюджету на 30%. Але це означає, що в їхніх кишенях на третину стало менше грошей. «Свідчення» чиновника-невдахи намагаються перевести у конфлікт, який має призвести до зміни Уряду, що є ще однією лінією атаки для зміни Уряду.
Чим це загрожує?
Подібні ігри можуть призвести до серйозної політичної кризи в країні. Водночас, цю кризу вже не можна буде вирішити позачерговими виборами парламенту, адже обрана на позачергових виборах ВР має імунітет на рік, тому до грудня її ніхто не зможе розпустити. Зате в умовах війни без Уряду та в політичній кризі країна просто не зможе жити. Політична криза означатиме різке погіршення фінансового та економічного стану, припинення надходжень МВФ, зупинку соціальних виплат.
Кому це вигідно?
Очевидно, що внутрішня українська війна, в першу чергу, вигідна зовнішньому українському ворогу – Росії, яка не змогла військовим шляхом досягнути розвалу країни, і тепер використовує всі ресурси для того, аби розхитати політичну ситуацію.
Вкотре в історії Україна постає перед питанням: бути їй чи не бути як незалежній державі. Від спроможності політиків домовлятися, діяти не в угоду своїм амбіціям, а задля державних інтересів, прямо залежить результат російсько-української війни та збереження української державності. І про це варто пам`ятати всім, хто зараз «нагорі» грається у політичні ігри.
Валентин ОСУБОВСЬКИЙ.
Версія для друку
568 переглядів
