Село річка забирає

Назавизів – село гарне,

Прилегле до міста,

З боку тече річка бистра,

Чиста й норовиста.

Під час повені вода

Із гір наступає:

Усе село у тривозі

Зі страху вмирає.

Рве дороги і береги

Та й людські городи,

На велику суму грошей

Завдає всім шкоди.

Отоді усе начальство

Області й району

Хапається за голови

І лупить тривогу.

А як тільки вода втихне,

Про все забувають,

Хто де буде до стихії –

Один Господь знає.

Будуть нові співчувати,

Проклинать минулих,

Обіцяти, запевняти,

Що щось робить будуть.

Отак вони в дев`яностих

Дамбу спорудили

І мільйони рублів тоді

На вітер пустили.

Насунули з шутру греблю –

Багато ефекту,

Зверху плитками встелили

Горобцям для сексу.

Хоч минуло з того часу

Аж двадцять два роки,

А вода як село брала,

Так бере сьогодні.

Іван ПОЛАТАЙКО,

с. Назавизів.