Арсеній Яценюк: Уряд виділив 300 млн. на допомогу аграріям

Фермерам компенсують відсоткову ставку за кредитами. А в другому півріччі уряд виділить кошти на компенсацію процентної ставки на купівлю сільгосптехніки.

– Кредитний ресурс дуже дорогий, пальне здорожчало і курс б’є по товаровиробнику. Тому треба товаровиробникові допомогти, щоби кредит став дещо дешевший. Тим більше, що в реальному секторі кредити – понад 30% річних, – заявив під час відвідин Київщини прем’єр Арсеній Яценюк. Він повідомив, що Кабінет міністрів прийняв рішення: надати 300 млн. грн. для компенсації малим і середнім сільгоспвиробникам відсоткової ставки за кредитами. Враховуючи те, що країна знаходиться фактично у стані війни з російськими терористами, виділена сума виглядає більш ніж вагомою. Але це ще не все. За словами Яценюка, уряд планує у другому півріччі виділити гроші на компенсацію відсотків за придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки. Так уряд прагне стимулювати селян купляти не імпортні трактори, сівалки і комбайни, а наші. Зараз, наголосив прем’єр, необхідно допомогти малим і середнім сільськогосподарським підприємствам: «Для мене це і економічне, і політичне, і соціальне питання».

Справді, маємо парадокс: у нас 32,5 млн. га ріллі (це більше, аніж у Німеччині і Франції разом узятих), але виробництво і реалізація вітчизняної сільгосптехніки мізерні. За даними Мін­агрополітики, із загальної кількості придбаних торік зернозбиральних комбайнів 94% – іноземного виробництва, тракторів – 78%. А це означає, що за цю техніку з іноземцями країна розплачується валютою. Наші ж підприємства простоюють. Під час поїздки Яценюк проінспектував роботу на полях саме вітчизняних тракторів і сівалок. І залишився задоволений. Адже харківські трактори завдяки сучасним двигунам підвищили свою продуктивність на 20%, а економія паливно-мастильних матеріалів, що нині дуже важливо, становить до 50%. Чудово показала себе й перша українська сівалка кукурудзи «Вега-8 профі». Також ефективно працює на наших полях техніка спільного українсько-білоруського виробництва.

Україна залишається ключовим гравцем на світовому ринку продовольства, тому потрібно дивитися вперед і розвивати галузь сільськогосподарського машинобудування. Інакше прибутки наших аграріїв у порівнянні з європейськими й надалі будуть меншими. Тих же поляків і німців дивує: чому український агросектор забезпечує третину національного експорту, а заробітки у фермерів незначні. Відповідь може бути простою: хочеш жити заможніше – йди до свого по своє. А не плати гроші за імпорт.

Це, у першу чергу, стосується фермерів і вільних селян. Агрохолдинги, які колись отримали мільярдну допомогу від держави, тепер мають гроші, щоб купувати «Джони Діри», але наші трактори ХТЗ дешевші і цілком пристойні за якістю. Згадайте, як біда – війна на Сході – стала стимулом для української військової галузі. Здавалося, наш ВПК «лежить» і ніколи не підніметься. А нині за технічним оснащенням Збройні сили України якщо не найкращі в Європі, то точно не пасуть задніх. А за морально-вольовими якостями наші хлопці не поступаються натівським військовим. Тож і селянам треба змінювати психологію і не чекати біди. Особливо зараз, коли на ринку продовольства посилюється конкуренція. Адже, як справедливо наголосив Яценюк, «контроль над ринком продовольства в світі, постачання дешевих і якісних продуктів харчування в Україні  – це ті можливості, якими ми повинні скористатися». Не скористаємося – нас швидко обженуть. Он китайці семимильними кроками женуться за світовими лідерами сільського господарства.

Що для цього потрібно? П’ять речей: інвестиції, дешеві кредити, компенсація витрат на купівлю вітчизняної техніки, розвиток тваринництва і відновлення наукової селекції в аграрній галузі. Приміром, з насінням у нас не менший парадокс, аніж з технікою: посідаємо перші місця у світі з експорту сільськогосподарської продукції, а посівний матеріал мусимо купляти за кордоном. Ось лише два приклади: п’ятий рік поспіль Україна тримає першість у виробництві й експорті соняшникової олії (54,5% ринку), але 73% соняшникового насіння у нас – імпорт. За експортом кукурудзи ми треті у світі, але питома вага завезеного посівного матеріалу – майже 60%. Тому українським аграріям вкрай потрібні не лише вітчизняні інженери-машинобудівники, а й грамотні селекціонери.

Адже не слід забувати прописну істину: у нинішньому світі дедалі більше поважають не тих, у кого більше танків, а тих, хто може нагодувати і себе, й іще півсвіту.

Сергій СИМОНЮК.