Чорноославська гаївка славить Христа й Україну

Післязавтра, у Провідну неділю, ще раз молитовно об`єднаємося у прославі воскреслого Ісуса Христа, який з року в рік своїм прикладом вказує нам дорогу до спасіння, утверджуючи всеперемагаючу силу добра, непохитної віри і правдивої любові. Ці життєствердні настанови особливо важливі для нас тепер, коли смуток, а іноді й відчай, охоплюють від подій на східних рубежах нашої держави. Мудрість і силу черпаймо у Спасителя, у т. ч. у гаївках, які його прославляють, а ще закликають мир і весну. На жаль, гаївки знають і співають не всюди. А ось у гірському селі Чорні Ослави ці милозвучні пісні лунають щороку. Підтримали традицію і цьогоріч.

У світлий понеділок після святочної Літургії на церковному подвір`ї УГКЦ у центрі села зібралася громада для урочистого гаївкового дійства з участю адміністратора парохії о. Любомира Мандзюка. Він передав Великодні вітання колективу нашого часопису і всім краянам, а також зауважив: – Гаївки біля храму – велике свято і радісне. Адже Великдень – радісна звістка про Воскресіння Христа. Він воскрес у наших душах. Гаївки сягають давніх-давен, їх передали нам наші діди і прадіди, а ми – своїм нащадкам. Тому приємно, що сьогодні зібралося багато дітей, молоді, котрі із задоволенням використовують наш фольклор, етнос, утверджують національну свідомість. Дякую всім парафіянам, котрі підтримали молодь. Цим молодим людям невдовзі керувати державою, суспільством. Важливо, щоб вони знали свою історію, духовні і моральні традиції. Я вдячний художньому керівникові Галині Щерб`юк, усім учасницям народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Біла криниця» та збирачеві фольклору Ганні Крайлюк за те, що відгукнулися на мою пропозицію організувати гаївки і цьогоріч.

Ці сільські берегині духовних надбань розповіли, що гаївки є одним із жанрів фольклору і знаменують Воскресіння Христа і, звичайно, Весни. Наша пам`ять мусить припадати до духовних джерел, щоб навіки зберегти своє, українське.

А тим часом біля церкви співали усі – від малого до старого, водили хороводи, грали в ігри. Не годиться залишати церкву самотньою у час Христового торжества. Тож іще довго в єдиному піднесенні звучали гаївки «Ой на горі жито, жито…», «Послухайте, люди добрі», «Вийди, вийди, сонечко» та ін. У них – возвеличення Бога, впевненість, що обов`язково настане весна і запанує мир на нашій землі. Нехай так і станеться якнайскоріше! Підтримаймо «Білу криницю», всю громаду своїми молитвами, піснями, гаївками і доброчинними справами. Нехай всю Україну в ці дні об`єднає величальне «Христос Воскрес!».

Орися СПІВАК «Народна Воля»