До пам`яті – крізь примирення і порозуміння

У європейському дусі Надвірнянщина, як і вся Україна, відзначила День Пам`яті і Примирення, а також 70-ту річницю Перемоги у Другій світовій війні.

Основні урочистості відбулися у п`ятницю, 8 травня, біля Обеліска Слави у райцентрі. Сюди після покладання вінків і квітів до пам`ятника Кобзареві і Стели Героям Небесної Сотні врочистою колоною вирушили ветерани, представники місцевої влади під орудою голови райдержадміністрації Олександра Кеніза, голови районної ради Василя Поповича, Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича, трудових колективів, громадських організацій Надвірнянщини, духовенства УГКЦ та УПЦ Київського патріархату.

Біля Обеліска Слави вже палахкотів вічний вогонь пам`яті і звучала патріотична музика у виконанні духового оркестру РБК під орудою Богдана Абрата.

Під звуки мелодії «Коли ви вмирали» до Обеліска Слави лягають вінки і квіти. Ведуча Галина Чуревич (за сценарієм методиста РБК Валентини Лисюк) зазначає, що відзначення Дня Перемоги за радянським зразком протягом 24-х років незалежності України не відповідало історичній пам`яті українського народу і загальноєвропейським традиціям. Все це привело до ігнорування трагічних сторінок Другої світової війни, у свідомості людській закріплювався культ війни. Результатом цього стало домінування історичних місій, протистояння в суспільстві та посилення впливу Російської Федерації на громадське і політичне життя в Україні. Завдяки Указу Президента Петра Порошенка Україна розпочинає нову традицію відзначення Перемоги у Другій світовій війні.

Про те, що передбачає новий зміст відзначення Дня Пам`яті і Примирення, а також Дня Перемоги, розповів у своєму виступі вчитель історії Надвірнянської ЗОШ №4 Олег Гричко. Передусім, це – переосмислення подій Другої світової війни, руйнування історичних радянських міфів, чесний діалог про складні моменти Другої світової війни. Це – рівне вшанування пам`яті кожного, хто боровся проти нацизму. Це підкреслення солідарності до боротьби всіх народів і у т. ч. бездержавних народів, якими були тоді, приміром, українці чи євреї. Це – перенесення з акценту історії військових дій на історію конкретних людей.

Слід зосередити увагу більше не на військових парадах, які є своєрідною формою пропаганди війни, а на допомозі ветеранам і вшануванні загиблих. Акцентувати увагу потрібно не на основних подіях війни, а на вчинках окремих людей, окремих героїв і не тільки вояків, але й тих, котрі переживали події в тилу, в окупації чи були репресовані.

З огляду на сучасну військово-політичну ситуацію не рекомендується використовувати в якості символів Перемоги над нацизмом червоний прапор із серпом та молотом, п`ятипроменеву зірку і георгіївську стрічку. Натомість Україна долучається до європейської традиції вшанування жертв війни з використанням червоних маків.

Олег Гричко наголосив, що об`єктивну і правдиву інформацію про події Другої світової війни й вирішальну роль України в боротьбі з нацизмом можна почерпнути з багатьох матеріалів, підготовлених Інститутом національної пам`яті України.

Внесок України у війну – величезний. 6 млн. українців воювали у радянській армії, близько 100 тисяч – у лавах УПА, 250 тисяч – у лавах армії союзників. Ми повинні пам`ятати, що для України війна була страшною національною трагедією і величезною гуманітарною катастрофою. Українці змушені були воювати на боці різних армій, у складі різних держав і вбивати один одного, як, до речі, було і в Першій світовій війні. Маємо знати, що кожна сторона протистояння відстоювала власні інтереси, а українців розглядали лише як гарматне м`ясо на цій війні і, на жаль, ні один диктатор не рахувався з ціною людського життя. Ми повинні пам`ятати, що агресора зупинили спільними зусиллями об`єднані нації. І, як не згадати, що тричі Героєм Радянського Союзу був український льотчик Іван Кожедуб, 32-є українців – двічі Героями і 2 тис. – Героями Радянського Союзу. Крім того, нагороджено 2,5 млн. українців, котрі воювали у складі антигітлерівської коаліції. Ми повинні пам`ятати: хто захищає свою землю, завжди перемагає. І ця пам`ять робить нас сильнішими. Вона є запорукою нашої перемоги і сьогодні, підкреслив педагог.

Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович звернувся, зокрема, до сивочолих ветеранів, учасників визвольних змагань, захисників територіальної цілісності нашої держави – учасників АТО та до молодих представників громади міста, району:

– Нині у скорботні дні минає 70 років від тих днів, коли окупаційний німецький режим визнав свою беззастережну капітуляцію. Один режим змінив інший. І нині – у День Пам`яті і Примирення, день миру, правди в усіх містах нашої держави вшановують всіх невинно убієнних, які віддали своє життя за звільнення рідної землі від різного роду окупантів. Так, нині всім відомо, що Другу світову війну розпочали як нацистська Німеччина, так і окупаційний радянський комуністичний режим. Саме 70 років тому на терени міста і району прийшов червоний окупант. Чималих поневірянь під час Другої світової війни зазнали жителі міста і району. Біля семи тисяч – закатовані, страчені у катівнях міста й області, 3 тис. – замордовані у лісах, криївках під час визвольних змагань УПА. Але, який би режим не приходив, саме святий обов`язок справжніх патріотів нашої української землі – захищати її від поневолювачів, загарбників. І ми зав­жди перемагали. Саме радянський окупаційний режим, який прийшов у липні 1941-го на Надвірнянщину, втік заздалегідь ще до тих часів, коли чобіт німця топтав східні рубежі нашої держави. І сьогодні, згадуючи військові дії у межах району і України, пам`ятаймо ті місця спільних поховань, де тисячі надвірнянців віддали своє життя за те, щоби окупаційний режим Німеччини, Радянського Союзу покинув терени нашого рідного міста. «Катинь» м. Надвірна – 82 тіла в урочищі Буковинка, замордовані більшовицьким режимом. Це – місця спільного поховання, де на основі розсекречених архівних матеріалів сьогодні все більше і більше дізнаємося про героїв рідного міста, держави.

Хто не знає історії, не має майбутнього. Хто не знає історію визвольних змагань, не здатен захистити рідну землю. Тому, вшановуючи всіх героїв Другої світової війни, ми зобов`язані нині згадати тих героїв, які взяли добрі традиції і приклад для наслідування наших дідів і прадідів та захищають нашу українську землю на сході нашої держави. Адже той, хто захищає територіальну цілісність, незалежність, людську гідність, назав­жди ввійдуть в історію української держави. Керівник міста закликав у День Примирення зробити перший необхідний крок – підтримати всіх захисників нашої держави на сході. Нині Україна, як і 70 років тому, стоїть на рубежі війни по всій Європі, підкреслив З. М. Андрійович.

Звертаючись до ветеранів, учасників визвольних змагань, Зіновій Андрійович наголосив: – Саме ви наблизили світанок нашої незалежності у мирних 90-их минулого століття. Схиляємо перед вами голову і мовимо слова вдячності. Керівник міста оголосив хвилину мовчання за всіма полеглими героями визвольних змагань, СС, українського козацтва, УПА, воїнами, які у грудні 2013-го стали на захист української держави на Євромайдані у Києві, Героями Небесної Сотні, патріотами, котрі захищали територіальну цілісність держави.

Від ветеранів Надвірнянщини слово мав голова районної організації ветеранів війни Микола Забачинський.

Мільйони українців боролися проти загарбників-окупантів як на східному фронті, так і у військах Англії, США, Франції, Канади та інших держав антифашистського блоку, у тилу в партизанських загонах і формуваннях УПА. Нащадки повин­ні знати і пам`ятати все це. Ніхто не забутий. Ніщо не забуто, – мовив Микола Забачинський. – Із кожним роком все менше залишається серед нас свідків – учасників тих буремних днів. Наше завдання з вами –  не забувати про тих, котрі відійшли у Вічність. Ми не маємо права не пам`ятати і не турбуватись за тих, які живуть поруч із нами. Тому переконливе прохання до керівників району, міста, селищних громад, соціальних працівників, особливо медичних установ і доброчинних організацій – виявляти і надавати допомогу тим ветеранам, котрі цього потребують. Турбота і людяність, властива нашому українському народові, головний лік нашим ветеранам та інвалідам війни, вдовам загиблих і дітям війни. Продовжуючи славні традиції українського народу, непримиренності до загарбників, ветерани війни і праці району надають посилену матеріальну і моральну підтримку нашим воїнам, котрі зараз захищають і виборюють цілісність території України.

Ветеранів Другої світової війни привітав ліцеїст  Михайло Ватуйчак:

– У серцях ветеранів незгасно палає вогонь пам`яті про страшну війну, яка принесла на нашу українську землю сльози і горе, біль і розлуку, любов і ненависть, страх і відвагу, вірність і зраду. Біль величезних втрат тієї війни забути не можна, цей біль донині стукає в наші серця. Нині місце героїв зайняли десятки тисяч нових героїв, які плече в плече стали на захист своєї держави. Серед них – близько 100 випускників Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату. Запевняю, що ми, молоде покоління, не допустимо наруги над собою, бо представляємо гордий народ. Нікому не дамо залякати нашу націю. Ми, ліцеїсти, заявляємо: світ повинен позбутися жорстокості. Ми зробимо його іншим. Перед світлою пам`яттю полеглих, перед вами, ветерани, які сьогодні з нами в строю, клянемося гідно і гордо тримати святий прапор перемоги за незалежну українську державу. Авторську пісню виконав Віктор Чудновський.

Опісля на старому цвинтарі священики відправили панахиду за убієнними воїнами тієї страшної війни і десятки молитов учасників пам`ятного заходу полинули до Творця, що покоїть душі героїв на віки вічні.

Леся ДУТЧАК (текст), Василь ІВАСЮК (фото)  «Народна Воля»