Гуцульська зоря Дмитра Ватаманюка

Душі людські, мов зорі. Відлетіла у вічність на 67-му році цієї травневої пори душа Дмитра Ватаманюка. І не зникла, а засвітилася зорею на Гуцульському небокраї. Бо рідко хто із нас, нинішніх, так уболівав, так оберігав, збирав і віддавав прийдешнім скарби гуцульські – звичаї, обряди, письмові, скульптурні й архітектурні надбання, говірки, окремішні слова. Та найпаче ставав в обороні людей, природи і розвою Гуцульського краю. На сторінках очолюваного упродовж майже чверть віку Верховинського часопису («Світанок», «Верховинські вісті»), як член Національної спілки журналістів України із 40-річним стажем, як трирічний голова Верховинської районної ради, як депутат обласної ради 3-х демократичних скликань, як очільник Всеукраїнського об`єднання товариств «Гуцульщина», як упорядник «Гуцульського калєндаря» та журналу «Гуцульщина», як ініціатор перевидання перлин літератури, історії та краєзнавства Гуцульщини.
Його вилонило гірське село Пробійнівка Верховинського району. Під час не таких частих зустрічей він нерідко захоплював мене спогадами-блискітками свого дитинства та юності, переконував, що у гуцулів надто кріпка і непіддатлива вдача і воля. Радо ділився на правах старійшини власними редакторськими уроками і досвідом газетярських буднів своїм лагідним, зате чіпким й об`ємним і принциповим поглядом і позицією щодо діяльності місцевої преси, передусім, у Гуцульському краї. Я щиро і вдячно сприймав ці Ватаманюкові уроки.
Знаю, як він хотів і жадав побувати у Надвірній (уже вдруге) на Гуцульському фестивалі. Не просто побувати, а заявити і явити гуцульському світові свою ревну причетність і неспокій до нагальних справ цієї спільноти Карпатського краю. І про це він відверто говорив у нашому місті на торішньому засіданні Асоціації органів місцевого самоврядування Гуцульщини.
Знаковість Дмитра Ватаманюка у світі гуцульському залишиться у його відданості цьому світові, у його ваговому і цільному журналістському слові.
Разом із побратимами Гуцульського товариства Надвірнянщини, редакції «Народної Волі», нашої районної журналістської організації засилаю щиру молитву за упокій його душі у Царстві Небесному. Щиро співчуваємо журналістській родині Ватаманюків-Климів – дружині Калині Миколаївні, дочці Олександрі, зятеві Романові, усім рідним і близьким дорогого і шановного Дмитра Михайловича Ватаманюка.
Нехай гірська Здвижинська земля стане йому пухом. Прощай, Друже, Пораднику і Вічний Гуцуле. Вічная пам`ять.

Іван Гриджук.

***

Дмитро Ватаманюк помер пізнім вечором 11 травня. Похорон відбудеться у селі Кобаки Косівського району об 11-ій год. 14 травня.