До Європи – з легкої руки Прудніка

Дві країни – дві долі. Так багато спільного і чимало драматичних протиріч. Але, здається, так близько, як зараз, вони ще не були ніколи. Тільки одна вирвалася на багато років вперед, демонструючи високі соціальні стандарти життя, а інша вмощує собі шлях до такого життя …сотнями людських жертв, тисячами біженців і безкінечними системними кризами, ставши живим щитом між омріяною безвізовою Європою і кремлівським агресором.

І поки на найвищому владному олімпі намагаються (і чомусь занадто повільно й нерішуче) таки повернутися в лоно цивілізованої європейської сім`ї, прості українці на місцях уже давно відкрили туди свої «ворота». Скажімо, для Надвірної євроінтеграційний процес набрав обертів ще 15 років тому. І в першій декаді цьогорічного червня делегація депутатського корпусу під орудою Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича вирушила до польського Прудніка, щоб знову продов­жити дію ювілейної угоди про співпрацю.

З історії партнерства

– Усе розпочалося з ініціативи не влади, а тих надвірнянців, котрих вивезли на примусові роботи, але котрі пам`ятають своє коріння, рідну оселю. У Прудніку проживає багато вихідців із Надвірної, для яких це польське місто стало другою домівкою. Також істотно посприяв керівник громадської організації «Україна – Польща: Пруднік – Надвірна» Адам Кархер і директор школи Ванда Якімко. У далекому 1997-му відбулася перша поїздка, – розповідає Зіновій Андрійович. – Тоді ж мали зуст­річ і в Надвірнянській ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.

І не випадково у нинішньому складі делегації взяв участь Михайло Капак, колишній керівник Надвірної, котрий 17 червня разом зі своїм польським колегою Зеноном Ковальчиком підписав угоду про співпрацю. Зіновій Андрійович продовжує: – Цей документ підготували на тих засадах, що мали б об`єднати наші країни. А 2000-ий рік став відліком часу, відколи наша співпраця вийшла на офіційний рівень. Згодом, через 11 років, партнерські горизонти розширилися і до когорти добросусідства додалося чеське місто Крнов. За словами міського голови, спрацював принцип, що товариш мого друга – це і мій товариш. Тож, на сьогодні у Надвірної – два міста-побратими.

Від формату гуманітарного – до економічного

Без перебільшення, своє­рідним символом співпраці став заступник директора Пасічнянської ЗОШ І-ІІІ ст., талановитий педагог Роман Садрук. Це – людина, котра в країнах ЄС пропагує наше, українське, і досить успішно та переконливо, каже Зіновій Андрійович про ще одного учасника делегації. Адже співпраця з європейськими країнами-сусідами зароджувалася у традиційному гуманітарному форматі, зокрема, молодіжного та дитячого спрямування. Це – спільні табори відпочинку, спільні фестивалі, обмін культурним, освітнім досвідом тощо. Бо саме молодому поколінню властиво всотувати найважливіше, найнеобхідніше із широкого діапазону взаємовідносин між країнами, пояснює міський голова.

Так молодь Надвірнянщини створила свою інтеграційну біографію. Ось її основні віхи, зафіксовані відповідними угодами про співпрацю: 2007 р. – між Надвірнянською ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 та гімназією № 1 ім. кардинала Стефана Вишинського (м. Пруднік); 2008 р. – між Пасічнянською ЗОШ І-ІІІ ст. та початковою школою № 3 ім. Сілезьких Повстанців (м. Пруднік); 2012 р. – між Надвірнянським ліцеєм і Прудніцькою школою № 1 ім. Адама Міцкевича; 2013 р. – між Прикарпатським військово-спортивним ліцеєм-інтернатом і школою річкового транспорту м. Кенджимеж-Козлє; 2014 р. – між Надвірнянським коледжем НТУ і Центром професійної та безперервної освіти Прудніка. У 2008-му стартувала спів­праця Делятинського міжшкільного навчально-виробничого комбінату і Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 зі школою в с. Мощанка Прудніцького повіту. – Мощанський освітній заклад близький ще й тим, що у 1997 р. його очолювала хороша людина, добрий друг Надвірнянщини, яка закладала перші цеглини у фундамент нашого партнерства, пані Ванда Якімко, – наголосив Зіновій Андрійович. Послідовником її добрих справ надвірнянці по праву вважають професора Кьольнського університету Ганса Йозефа Бухкермера, який щороку із власної ініціативи влаштовує літні вакації дітвори з Надвірнянщини у відпочинкових таборах Польщі й Німеччини, реалізовуючи таким чином тристоронній міжнародний проект «Діти без кордонів». Не відійшли від планів і цього літа. Зіновій Андрійович додає: – З ініціативи бурмістра Прудніка Францішека Фейдліха і старости повіту Радослава Рошковського орієнтовно три десятки дітей з нашого району за рахунок польської сторони відпочиватимуть у Прудніку. Ми віддали перевагу дітям мобілізованих, учасників АТО й обділених сімейним затишком.

Взаємний візит вдячності Надвірнянщина організує і для поляків, запросивши делегацію з Прудніка у серпні на свята День державного Прапора і День Незалежності.

***

Окремим штрихом взаємовідносин позначені 2008-ий, коли Польща допомогла у ліквідації липневої повені, а також буремні для України два останні роки. Крім того, що вона стала найактивнішим дипломатичним адвокатом нашої держави на світовій арені, поляки безпосередньо протягнули руку допомоги, зорганізувавши у себе вдома реабілітацію поранених під час Революції Гідності надвірнянців-учасників Євромайдану, підкреслив Зіновій Андрійович. І ще не так давно бурмістр Прудніка передав фінансову допомогу, що уможливило придбати професійне обладнання для колишнього депутата міської ради, а тепер мобілізованого військово­службовця Миколи Богославця, який проходить вишкіл в одній із військових частин Вінниччини. Ну а традиційні різдвяні, великодні подарунки від римо- і греко-католицьких громад стали вже доброчинною нормою-еталоном для вірян Надвірної.

– Такі вагомі напрацювання дозволяють нам перейти у формат економічних відносин, – переконаний Зіновій Андрійович, добре розуміючи, що живемо в різному економічному просторі. Але в той час, коли чиновники вищого рангу замість політики інвестицій проводять політику кредитів, міський голова серйозно задумався над залученням коштів із ЄС для територіальної громади. У першу чергу, каже, використав би їх на розвиток інфраструктури міста, зокрема, будівництва комунальних доріг. Зіновій Андрійович із неабияким захопленням і водночас сумом констатував, що у Прудніку співфінансування від ЄС сягає до 80 відсотків, за такі кошти Надвірна зробила би ще більше. А поки що доводиться обходитися тими ресурсами, що є, підкріплюючи їх ентузіазмом, альтруїзмом і відповідальністю – перед громадою і власною совістю. А ще – твердою вірою в те, що формат гуманітарної співпраці таки переросте колись в економічну площину. – І країни ЄС зроблять все, щоб Україна за аналогом Польщі змогла покращити інфраструктуру своїх невеликих міст, – мовить керівник Надвірної.

Цьогорічна поїздка мала ще один великий обнадійливий плюс. Візит надвірнянців збігся у часі (і просторі) з візитом представників німецького міста Нортхайм, який відзначає уже чвертьстоліття дружби із польським Прудніком. Але на влаштованій прес-конференції надвірнянці привернули до себе максимальну увагу. Обережних німців дуже цікавила нинішня дійсність українського суспільства з перших уст, без нав`язливих стереотипів російської антиукраїнської пропаганди. І надвірнянці з честю та гідністю витримали шквал запитань, за що удостоїлися довіри і розширили географію партнерських зв`язків. Зіновій Андрійович уточнив, що координатором підписання угоди з німецьким Нортхаймом висловив бажання виступити справжній симпатик України, бурмістр Прудніка Францішек Фейдліх. А коли є такі надійні побратими, то, незважаючи на тимчасові негаразди, євроінтеграційні процеси продовжують впевненіше ставати невід`ємною складовою суспільно-політичного життя українців, яким все гучніше й гучніше вчувається «Ода Радості» (гимн Євросоюзу) над ненависним гулом моторів російських «гумконвоїв»…

Леся ДУТЧАК «Народна Воля»