- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Героям ОУН-УПА – гідна шана в рідній їм Надвірній!

Posted By Модератор On 02.06.2015 @ 15:37 In краяни-повстанці,Тема дня | No Comments

IMG_3984 [1]

Саме під такою назвою проект Надвірнянської міської ради визнано переможцем четвертого обласного конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. У рамках проекту передбачено облаштування скверу світлої пам’яті героїв Української Повстанської Армії  Мирону і Марті Свідрукам. Передостанньої травневої неділі, у День Героїв, легендарні брат і сестра повернулися до рідного міста пам`ятним знаком у невеличкому облаштованому біля районного будинку культури скверику на їх честь.

Вартість реалізованого проекту – 175 тис. грн. (обласна рада – 75 тис. грн., міська рада – 100 тис. грн.). Автор ідеї – Зіновій Андрійович, оригінальний дизайн та втілення  проекту  – архітектор  Ольга Голуб. Роботи виконували підприємці МП «Добра Воля»: Мирон Сопилюк, Іван Міцкевич, Василь Йосипенко, Тарас Гречко. Озеленення та благоустрій скверу здійснено силами комунального підприємства «Надвірнакомунсервіс».

Шановані, незабутні, народні…

Ця подія стала знаковою для Надвірнянщини і трансформувалася у маштабне дійство з відзначення Дня Героїв. Героїв – наших співвітчизників, які боролися не за владу, а за народ на різних етапах національно-визвольного змагу і донині. Напевно, тому про них пам`ятає кожен пересічний краянин, а їх подвиг вважають святим…

Зранку у церквах Надвірної за душі загиблих помолилися під час Служби Божої і відправили панахиду на Символічній могилі Борцям за волю України священики українських церков греко-католицької та православної Київського патріархату за участі декана Надвірнянського о. Івана Качанюка та митрофорного протоієрея, декана Надвірнянського УПЦ Київського патріархату о. Олега Траска. Звідти учасники святкувань урочистою ходою від Символічної могили вирушили до скверу Героям ОУН-УПА Миронові та Марті Свідрукам. Сквер освятили і відкрили для краян та гостей міста.

Сама церемонія відбувалася у надзвичайно піднесеній патріотичній атмосфері й супроводжувалася виступами учасників художньої самодіяльності: хорового колективу РБК під орудою Яреми Павлика (диригент Ірина Павлик), чоловічого вокального ансамблю Волосівського будинку культури, яким керує Дмитро Кушнірчук; вокального тріо у складі чарівних гвіздчанок Христини Пилип`юк, Віри та Мар`яни Яцюк; читця Назара Олексина з Делятина; гурту «Заграва» районного проводу Братства вояків УПА (кер. Михайло Юркевич); Любові Яченко (у ролі Марти), Юрія Маковійчука (у ролі Мирона); заступника директора Фитьківської ЗОШ Оксани Івасик; солістів Віктора Чудновського, Мар`яни Лазарович, Тетяни Якуш та Христини Юрчило. Кожен художній номер у їх виконанні став своєрідною даниною пам`яті Героям, котрих щороку традиційно вшановує вся нація і світове українство. Як відомо, саме навесні загинули провідники нації: Євген Коновалець, Симон Петлюра, Олег Ольжич, Тарас Чупринка, Степан Бандера. Серед полеглих – і наші земляки: командир 4-ї ВО УПА Захід «Говерли» Микола Твердохліб («Грім») із дружиною, командир сотні «Змії», лицар Срібного Хреста бойової заслуги 1 кл. майор Павло Вацик («Прут»), курінний Лука Гринішак («Дов­буш»), командир тактичного відтинку-21, курінні Петро Мельник («Хмара») і Данило Рудак («Чорний»).

бо безкомпромісні і непримиренні

Власне про історію зародження Дня Героїв в Україні, що ще в далекому 1941-му постановив Другий Великий Збір ОУН, розповів учитель Пасічнянської ЗОШ Євген Луців. Він – автор книги про Марту і Мирона Свідруків. Увазі учасників заходу представив кілька епізодів із героїчного життя уродженців Надвірної, які виховувалися у свідомо патріотичній родині Анни та Івана Свідруків. Уже  у 13 років стають зв`язковими УПА, а з 16-ти – в діючій армії. Мрії про щасливе майбутнє замінили на непримиренну боротьбу з окупантами, наголосив промовець і переповів історію відважного визволення з-під варти у лікарні пораненої посестри, секретарки «Довбуша» Анни Попович за планом Мирона Свідрука. За таку вдало проведену операцію командування УПА нагородило його Срібним Хрестом Бойової заслуги І класу, Мирон також отримав нове псевдо «Пімста». Від Євгена Луціва присутні почули і яскраву сторінку життєпису Марти, яка пережила свого брата всього на 3 дні, працювала секретаркою Марка Боєслава і живою не здалася ворогові під час  кривавого протистояння…

У 2012 році рішенням Надвірнянської міської ради Миронові і Марті Свідрукам присвоєно звання почесних громадян міста. У травні цього року за сприяння міського голови Зіновія Андрійовича, депутатів міської ради, районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів, культурно-мистецького фонду ім. В. Луціва вийшла друком книга Євгена Луціва  «Люди з легенди. Життя та боротьба Мирона і Марти Свідруків».

Голова райдержадміністрації Олександр Кеніз зазначив, що імена надвірнянців Мирона і Марти Свідруків золотими літерами вписані поруч з іншими героями у Пантеоні слави України. Сподіваюся, вони нестимуть у собі символ свободи, боротьби українських героїв і назавжди їх героїзм залишиться у нашій і пам`яті майбутніх поколінь, наголосив керівник виконавчої влади району..

Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович підкреслив: – Благословенна і багатостраждальна українська земля. Саме сьогодні, коли все українство у різних куточках нашої держави відзначає свято Героїв, ми тут, у центрі міста, відкриваємо чергову історію чи то черговий жертовний бойовий шлях почесних жителів м. Надвірна, героїв ОУН-УПА Мирона (псевдо «Пімста», «Завзятий», «Вільшенко») Свідрука і його сестри Марти (псевдо «Настя, Черемшина», «Марійка»). Із відкриттям цього скверу закарбовуємо у наших серцях героїчну історію бойового шляху корінних надвірнянців, які  поклали на вівтар нашої з вами перемоги  своє молоде життя.

За дорученням громади нашого міста, відкриваючи черговий літопис нашої історії, вивчаючи архівні матеріали про жертовний і бойовий шлях близнюків Мирона і Марти Свідруків, стало для нас карбування у нашій свідомості, нашій пам`яті того героїчного жертовного шляху, які пройшли наші відважні герої. Так, це – справжні герої. Саме Мирон і Марта ішли до кінця своїх днів, з останньою кулею, з гранатою у грудях. І той останній бій, який Мирон прийняв на дорозі селища Ланчин, був останнім і для сім`ї Свідруків. Військовий старшина, покликавши енкаведистів до тіла М.Свідрука, сказав: «Подивіться – так гинуть військові люди. Це – приклад справжнього військового героїзму». І, завдячуючи надвірнянцям, які перепоховали тіло Мирона на старому кладовищі, і тому, що Марта Свідрук – зв`язкова Марка Боєслава (Михайла Дяченка, псевдо «Гомін»), носячи на грудях гранату Ф-1, завжди знала,що прийде той день, коли треба віддати життя і залишатися у пам`яті невинно убієнною. І саме  урочище Хубени с. Дзвиняч 22 лютого 1952 р. стало останньою дниною у житті Марти і ще шести бойових побратимів, які загинули. Семеро невинних молодих людей пішли на три сотні озброєних до зубів енкаведистів. І коли Марта останньою зірвала гранату, підійшли карателі і сказали наступне: «Вони віддали душу Богові, а ми – дияволу. Вони боролися за волю, а ми – за поневолення».

Сьогодні, відкриваючи завісу історії нашого славного міста Надвірна, вшановуючи почесних жителів міста героїв Свідруків, ми увіковічнюємо світлу пам`ять усіх героїв, котрі й нині, як і 70 років тому, захищають територіальну цілісність у зоні проведення АТО. Адже пам`ять – це ті джерельця, які вливаються у море, що живитиме й утримуватиме і даватиме поступальний рух заради щасливого майбутнього нашої держави, сказав Зіновій Андрійович.

Глибинну суть пам`ятного знака і його змістовний зв`язок із сьогоденням України проаналізував депутат обласної ради Василь Попович, який висловив слова вдячності міському голові за таку ініціативу відкриття скверу Героїв, де кожен із нас може задуматися про зміст життя. – Адже все матеріальне, ми розуміємо, що воно є тлінне, – зауважив він. – Але найвищим героїчним вчинком є віддати найцінніше, що є, своє життя заради ближнього, нас із вами. Думаю, вся Івано-Франківська область братиме з вас приклад, із саме таких пам`ятних знаків, затишних скверів. Дуже символічним є зображення на цьому пам`ятному знаку. Це – хрестомеч, який опущений вниз (меч і хрест символічно об`єднані). Це означає, що ми не хочемо чужого, що не збираємося загарбати чужі землі та майно. Меч, опущений вниз, означає, що ми не віддамо свого, не віддамо своєї землі…

Сьогодні є новітні герої, які поруч з нами, котрі творять нову Українську державу. Сильну, могутню і міцну. Бо, чи думав Путін, що зупиниться на Донбасі?.. Ні, він хотів зайти у Київ… Але йому не дав це зробити одвічний дух української нації. Не маючи ні озброєння, ні нормального забезпечення, прокинулися гени українські, козацькі, січових стрільців, і які захистили українську землю, давши добре по зубах московському окупантові, котрий, як і 300 років тому, не бачить своєї російської імперії без української землі. Василь Попович передав також вітання від голови обласної ради Василя Скрипничука та від побратима з фронту на сході України, депутата міської ради Олега  Туєшина. Гармонійно виступи доповнив вірш у виконанні бійця АТО Андрія Лисканюка.

Добрим словом про своїх сусідів Мирона і Марту згадав у споминах голова районного проводу Братства вояків ОУН-УПА Михайло Юркевич, зауваживши, що ще в дитинстві вони відрізнялися сміливістю, рішучістю, безкомпромісністю.

Керівник обласного товариства «Меморіал» Василь Тимків зазначив, що відкриття нині пам`ятника – це наша перемога, а всі присутні є переможцями: – Це перемога нашої пам`яті. І не дивно, що ОУН свого часу найбільше надавала увагу саме пам`яті. Степан Бандера, який на початку 1930-х років очолив референтуру пропаганди ОУН, з великою увагою ставився до могил УСС і воїнів Української Галицької Армії (УГА). Бо після поразки визвольних змагань 1918-1919 рр. народ, який пройшов піднесення і поразку в цих змаганнях, зазнав великого відчаю. Але, коли українські націоналісти почали збирати до могил, нагадувати їм ті мрії, за які боролися українські вояки, то починала пробуджуватися пам`ять. І ця пам`ять починає відроджувати національну свідомість. Так народжувалася українська нація. За словами В. Тимківа, нинішнє дійство має і зараз дуже велику значимість. Тому, що московський ворог пильнує за такими речами. І в нинішній інформаційній війні  його хвилює не тільки, які в нас танки й артилерія, а, насамперед, який у нас дух і яка в нас пам`ять. Тому подія про відкриття пам`ятника пройде в т. ч. і по шовіністичних сайтах, які просто шаленітимуть. Бо дух не так просто знищити. Пам`ять – це те, що робить нас сильними і непереможними. Василь Тимків висловив сподівання, що в Надвірній буде ще одна перемога пам`яті, маючи на увазі в`язницю НКВД, де варто відкрити приховані там злочини комуністичного режиму.

і боролися з вірою в серці

Виступ племінниці Марти і Мирона Свідруків надвірнянки Оксани Козак умістив у собі не лише слова щирої вдячності владі й громаді за збережену пам`ять про героїчних родичів, але й поради кожному свідомому українцю, як вистояти у нинішній непевності і зберегти Україну. Оксана Козак: – Сумний і радісний день сьогодні щемом і болем відгукується у серці моїм і серці моєї родини. Ми щасливі, що влада потурбувалася про такий прекрасний пам`ятник, про такий чарівливий куток нашого міста. Це – пам`ятник Мирону і Марті і всім полеглим воїнам УПА. Він є втіленням української сили духу  і перемоги над силою ворожої зброї. Ми – сильні і завзяті. Мирон і Марта були наймолодшими братом і сестрою моєї мами. Родина разом з ними тяжко терпіла і проходила з ними той жертовний шлях до загину. Вони мучилися, карались, але не каялися. Вони знали, що загинуть і свідомо йшли на цей подвиг. Знали, що сили є неспівмірні. Щоденним гаслом їх було: «Україна – понад усе». Щоденно вони ставили собі запитання, що зробили сьогодні для України. Вони стікали кров`ю, болем, сльозами. Тяжко терпіли. Розтерзаними тілами вкривали нашу святу українську землю, високими могилами і березовими хрестами. Але йшли до кінця, до загину. Марта і Мирон пожертвували своїм життям, але вони вірили: Україна буде незалежною. Що це золоте зерно їх жертви впаде у святу українську землю і проросте колосом самостійності України, що так і сталося через 63 роки.

P5240055 [2]

Що ж вчить нас оцей жорстоко-кривавий урок історії? Вони нам залишили заповіт – щоденно, жертовно, відповідально мусимо виховувати молоде покоління змалечку. Не повинні бути байдужими, бо, за словами польського письменника Бруно Ясенського, найважчі злочини світу творяться з байдужості. Ми повинні зайнятися впритул спортивно-патріотично-історичним вихованням дітей. Спортивно, бо в сильному тілі – здоровий дух; історично, бо історія – фундамент держав і народів, це є проекція в майбутнє. І хто не знає своєї історії, не вартий свого майбутнього. Життя влаштовано так, що воно рухається по спіралі і самі події повертаються, тільки на вищому рівні розвитку. І, хто – освічений, той – озброєний. Мусимо взяти за основу патріотичного виховання уроки «Пласту». З «Пласту» вийшли найкращі українці, найвідповідальніші, найгероїчніші. Ще мусимо скласти декалог українця. Так, як складений декалог повстанця.

Ми повинні бути пильними і завжди готовими боронитися і поборювати зло.  Бо зло – завжди на марші. Воно причаїлося, не спить. Сьогодні «грошові мішки», які протягом сторіччя хочуть прийти до світової влади, поступово етапами просуваються до неї. Перша, Друга світові війни спеціально провоковані для поділу світу. Третя світова – на леті. Оці путінські криваві моменти на сході України  ми подолаємо. Путін поламає об Україну зуби жорстко. І це навчить усіх. Україна – настільки ласий шматок, що завжди буде полігоном для всіх світових злочинців. Тому мусимо гуртуватися, боронити її. Україні споконвіків долею призначено бути супердержавою світу; піднести матеріальний добробут народу на такий рівень, що українська мова лунатиме на всіх континентах землі. Україна стане меккою світу і вчитиме сонну Європу духовності. Але для цього ми не повинні бути байдужими. Мусимо закотити рукави  і тяжко працювати кожен на своєму місці. Ніхто не повинен чекати, що зробить хтось. Ніхто нічого доброго українцеві не робив і нічого не зробить. Українця життя так било і вчило, що українець ще покаже світові свою звитягу, потугу. Ще дивуватимемо світ. Україна стане імперією від Сяну до Дону, в неї добровільно вливатимуться всі інші держави світу. Мусимо вірити в це, бо віра – матеріальна, переконана родичка Героїв УПА, яка, завершуючи свій виступ, підкреслила:

– Низько схиляю голову і сердечно дякую всім причетним до цього свята.  Особливо – міському голові, який з нашого міста робить писанку. Жертва наших героїв не пропала.

Слава Героям!

Леся ДУТЧАК (текст), Василь ІВАСЮК (світлина) «Народна Воля»


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2015/06/heroyam-oun-upa-hidna-shana-v-ridnij-jim-nadvirnij/

URLs in this post:

[1] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2015/06/IMG_3984.jpg

[2] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2015/06/P5240055.jpg

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.