Газета по-надвірнянськи
 

Літописець із країни дитинства

2 червня 2015, 15:04 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 539 переглядів

Видану у цьому році у львівському видавництві «Тиса» збірку дитячих оповідань «Загублений черевичок» упорядкував і написав передмову невтомний краєзнавець із Білих Ослав, лауреат просвітянської премії ім. Марійки Підгірянки Василь Левицький, редактор і видавець – Заслужений журналіст України Олександр Масляник. Художник обкладинки – шкільний директор із Делятина Олег Петріщак. У збірці поміщено ілюстрації із журналу «Дзвіночок» 1930-х років.

Видані ним книги вже презентовано на Гуцульщині, зокрема, такі знакові видання, як «Заворожений світ» Михайла Ломацького, «Художники Закарпатської Гуцульщини», «Сповідь душі» Аделі Григорук, «Гуцульщина» у Львові», «Черемошу» грають хвилі», свіжі числа журналу «Ґражда». Збірку «Загублений черевичок» (а до неї увійшли більше півсотні вибраних оповідань) приурочено до 120-річчя від дня народження та 50-х роковин пам’яті знаного українського письменника, вона щойно відкрила літочислення новоствореної «Бібліотеки  журналу «Ґражда». Уміщено  найкращі твори малої прози міжвоєнного періоду Юрія Шкрумеляка – вмілого оповідача, талановитого митця слова, неперевершеного творця соціально-побутових картин із життя безтурбот­ного дитинства, автора дивовижних образків із навколишнього дивосвіту, а також прискіпливого літописця  вікопомних полотен Українського Січового Стрілецтва.

OKL--ШКРУМЕЛЯК

Як пригадує його односельчанин делятинський вчитель Степан Голіней зі слів своєї матері Настуні, яка виростала з майбутнім письменником, у школі на перерві малий Юрко підхарчовувався печеним бобом або вареною квасолею, тоді як багаті діти брали з собою житній хліб, а середні – корж. Приходив на уроки босим. Така картина викликала в окремих учнів почуття зверхності. Та горе ставало тому, хто посмів насміхатися з Юрка! Тоді, як міг, боронився майбутній письменник, захищаючи свою честь серед однолітків. Його сатиричні  миттєво народжені віршики, мали таку силу, що вже через день-два не тільки школярі, а й ціле село висміювало цих гордих «фраєрів» та їхніх родичів.

Як довідуємось від автора передмови Василя Левицького, у львівських періодичних виданнях міжвоєнного періоду «Світ Дитини», «Дзвіночок», «Наша справа», «Золотий колос», календарях «Просвіти» під поетичними й прозовими творами він підписувався як Юра Шкрумиляк, Ю. Ігорків, Іван Сорокатий, Смик, О. Підгірський, Максим Цимбала, Гнотик, Олекса Залужний, Юрза-Мурза, Дядько Юрко та інші. Навчався у Коломийській гімназії, Львівському та Празькому університетах. Вивчив кілька іноземних мов, з багатьох перекладав.

 Був пресовим секретарем Українського Січового Стрілецтва, працював писарем при штабі куреня Гриця Коссака, мав чин підхорунжого. Належав до найвідоміших поетів-усусів. Зокрема, після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на слова Юрка Шкрумеляка написав пісню «Питається вітер смерті». Учасник визвольної війни. Працював з Миколою Євшаном в архівах Начальної Команди УГА. Брав участь у боях, був поранений. Про своїх стрілецьких побратимів написав повісті «Поїзд мерців» і «Чота крилатих» та цілу вервечку оповідань: «Силач другої чети», «З листом до Бригади», «Михасева кров на білому снігу», «Весняна повінь» та інші.

 1945-го засуджений на 10 років ув’язнення у радянському концтаборі. Покарання відбував у Печорських таборах. Після повернення з ув’язнення (1956 р.) реабілітований. Автор понад 30 книг для дітей (найвідоміші «Юрза-Мурза» (1921), «Записки Івася Крілика», «Стрілець Невмираха», «Мова віків» та (під псевдонімом Юра Ігорків) «Історії України для дітей» у чотирьох частинах). Золотий фонд української дитячої літератури у першій половині ХХ ст. уклали письменники-педагоги Галичини Б. Лепкий, А. Лотоцький, К. Малицька, У. Кравченко, Р. Завадович, Б. Заклинський, М. Ломацький, М. Матіїв-Мельник, Марійка Підгірянка (працювала на Закарпатті), Осип Маковей, О. Дучимінська,  Ю. Шкрумеляк.

Здійснив переклади зі світової класики, пристосовані для малого читача («Казки з 1001 ночі», «Алядин і чарівна лямпа», «Історія про малого Мука», «Пригоди мореплавця Сіндбада» та ін.). Друкувався у виданнях «Червоної Калини», зокрема, в календарях-альманахах — вірші, оповідання та белетризовані спомини.  Автор поем «Кузня в Нагуєвичах» (1958), «Довбушева слава» (1961).

Пам’ятаймо про тих, котрі поклали своє життя на вівтар України! Не забуваймо про їх чин!

Анна ГРАПЕНЮК.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!