Прощай, школо

Прийшла пора зі школою прощатись

Вже не на літо, знаєм, назавжди,

Тепер в думках вже будемо вертати

До неї у дитячі ці роки.

Де кожний клас і поверх снили нами,

Де ми лишаєм одинадцять літ

З перервами, уроками, дзвінками,

Де був лиш наш школярський добрий світ!

Вже разом ми не будемо ніколи,

Така вже доля всіх випускників,

А нам би посидіти ще у школі,

Скупати душу в музиці дзвінків.

Роки – не птахи, ті, що раз вертають,

Ти, школо, стала пристанню для нас,

А почуття й тривоги не втікають:

Невже ми нині вже востаннє – клас?

Чи виграє хто з нас квиток в дитинство,

Щоб нинішнім вернутися сюди,

Лише б не стерлись на подвір`ї чистім

І наші тут залишені сліди?!

Прийшла пора зі школою прощатись

Вже не на літо, знаєм, назавжди,

І як нам присмак суму заховати,

В дорослім світі як себе знайти?

Ще хтось колись повернеться до тебе

У наших дітях, внуках, як і ми,

І хай цвісти їм буде синє небо

Відлунням цьогорічної весни.

Василь ІВАНКІВ,

с. Пнів.

Травень 2015 р.