Сергій Ємельянчук: «Реформа медицини – непроста, але необхідна»

Напевно, більшість українців уже усвідомила невідворотність великих перемін у державі, без яких покращення життя – просто нереальне. Про мудрість цих реформ і зловживання навколо них – окрема тема і не одного дня. Нинішня наша розповідь напередодні Дня медичного працівника про реформування галузі охорони здоров’я у ракурсі злиденного сьогодення, коли ціни на ліки «нокаутують», коли непрості умови надання медичних послуг і т. д. Про передумови реформи й очікувані позитиви від неї ділиться роздумами головний лікар ЦРЛ Надвірнянського району Сергій Ємельянчук:

– Останнім часом медична реформа відійшла на другий план, оскільки бурхливо обговорюємо реалії і перспективи територіально-адміністративних змін. Насправді реформування охорони здоров’я розпочалося з 2013 року, коли утворювали центри первинної медико-санітарної допомоги при чіткому розподілі рівнів надання медичної допомоги на первинний, вторинний і третинний. В окремих районах ці кроки були активніші, десь – не дуже. Внаслідок реформування створено обласний центр екстреної медичної допомоги, отримано нові сучасні автомобілі, чітку нормативну базу, за якою функціонують і якої дотримуються.

На сьогодні ми керуємось існуючою нормативно-правовою базою в охороні здоров’я, яка не відповідає реаліям життя і є застарілою. Керівник закладу не має ефективного впливу на формування штатного розпису, якість роботи працівників, фінансування, яке залежить від ліжкоднів. Оплата праці не залежить від якості надання послуг, кількості пацієнтів, які обслуговують дільничні лікарі та лікарі загальної практики тощо. Відсутній зв’язок між якістю медичних послуг і видатками на їх фінансування, відсутня мотивація медичних кадрів до якісної праці, низький рівень доступності медичних послуг, насамперед, у сільській місцевості.

Структура медичних послуг деформована з перевагою у бік спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги при відсутності впливу первинної медичної допомоги на маршрут пацієнта. Бюджетні кош­ти, виділені на охорону здоров’я, використовують неефективно. Медичні послуги дублюють на різних рівнях надання медичної допомоги.

Незважаючи на проголошені Конституцією України принципи щодо безоплатності медичних послуг, система охорони здоров’я не забезпечує рівного безкоштовного доступу жителів до якісних медпослуг. У реальному житті безкоштовної медицини немає і за останні роки не було. Це послуга, за яку хтось повинен платити.

Надмірні особисті витрати жителів на оплату медичних послуг складають понад 40% від загального обсягу фінансування, існують неформальні платежі населення за медпослуги, адже реальне фінансування, не можу сказати, що «нульове», але явно недостатнє.

Витратні матеріали, які закуповує лікувальний заклад, враховуючи умови сьогодення, спрямовують на обстеження військовослужбовців на час мобілізації як у райвійськкоматі, так і на дообстеження у лікарні. Кількість чоловік, які потребують якісного дообстеження, зростає, а відповідно збільшуються і наші витрати, які можна було б використати для лікування пацієнтів. Ми стаємо своєрідним «буфером» між пацієнтами, які вимагають безоплатних послуг згідно із конституційними правами, і державою, яка нині не в змозі забезпечити реалізацію цих прав.

Реформування назріло і нічого поганого у ньому немає. Передусім необхідне чітке законодавство, яке б регламентувало умови надання медичних послуг, розмежувало функції держави і медичних закладів. Державні кошти не були б розпорошувані, а, скажімо, скеровані для невідкладної медичної допомоги. Людина знала б тоді про гарантовану безоплатну допомогу на первинному етапі, яку надає лікар загальної практики чи дільничний лікар, а також про оплату при подальшому лікуванні на вторинному чи третинному рівні. Ми не проти запровадження страхової медицини, співпраці страхових компаній із підприємствами в охороні здоров’я працівників. Думки є різні, але немає нормативних документів, які б зняли непорозуміння між лікарем і пацієнтом, захистили лікаря, який би застосовував свої знання згідно із чітким протоколом надання послуг.

Необхідно змінити статус самої лікарні, перевівши її із бюджетної сфери у комунальну власність або на засадах підприємства, яке надає послуги. Сподіваємось, що медична реформа чітко розмежує рівні надання цих послуг, починаючи від сімейного лікаря. Принцип «гроші за пацієнтом» примусить працювати всіх добросовісно і кваліфіковано, відсіє випадкових і зайвих людей у галузі.

Необхідно впроваджувати електронний паспорт здоров’я громадянина, який дозволить контролювати кількість звернень за медичною допомогою та витрачання коштів. При правильному реформуванні галузі пацієнти отримували б якісну допомогу, а медики – високу зарплату. А поки що і пацієнти, і лікарі майже щоденно у стресових умовах. Пацієнти – від цін на ліки, тому звертаються уже із задавненими недугами, лікарі – від умов праці, недостатнього фінансування і від часто несправедливих звинувачень. Ми не є всесильними. Є визначені у світі фактори, які впливають на здоров’я людей – психологічне, фізичне, екологічне благополуччя. Кожна людина повинна сама дбати про своє здоров’я і нести відповідальність за це, пам’ятати, що профілактика зав­жди дешевша від лікування.

Дякувати Богу, ми зберегли колектив. Можливо, не завжди вистачає терпіння у спілкуванні з пацієнтами, трапляються і помилки, як і у всіх людей, але не варто нас звинувачувати у всіх гріхах.

На високому рівні працюють лікарі-травматологи, які вчасно і кваліфіковано надають допомогу травмованим, зокрема, і з гірського курорту «Буковель». Наші лікарі отримали високу оцінку спеціалістів обласної клінічної лікарні та респуб­ліканських клінік.

По можливості стараємось покращувати матеріально-технічну базу лікувального закладу. Думаю, реформування з часом позитивно вплине і на цю проблему. З початку року вдалося осучаснити урологічне-лор-очне відділення. Одна із політичних партій повністю за власний кошт відремонтувала й умеблювала палату. Налагоджена співпраця з провідними підприємствами, які співфінансують ремонти лікарняних палат з умовою прерогативи для їхніх працівників. Співпрацюємо із сільськими та селищними головами, зокрема, Делятинським, Зарічанським, Пасічнянським, Зеленським, Тисменичанським та ін. На основі співфінансування Зарічанський ФАП реконструйовуємо у лікарську амбулаторію загальної практики. Знаю, що у критичному стані приміщення терапевтичного та неврологічного відділень районної лікарні, але на даний час проводимо ремонтні роботи й осучаснюємо кардіо­логію. Вважаю за доцільне проведення належного ремонту в одному відділенні, а ніж розпорошення коштів на всі. Залишається незавершеним ремонт операційних у Надвірнянському пологовому будинку. Це питання перебуває на контролі в обласній державній адміністрації.

– Які часові рамки передбачаєте запроваження реформ?

– На мій погляд, найдоцільніше реформування медичної галузі проводити водночас із адміністративно-територіальними змінами.

– Знаємо, що лікарі Надвірнянської лікарні виконують свій професійний обов’язок у зоні АТО…

– Так, лікарі Віталій Цінурчин і Дмитро Рубінський мобілізовані через райвійськкомат і нині на фронті допомагають нашим бійцям відстоювати суверенітет України. Напередодні професійного свята бажаю їм, а також усім нашим колегам по роботі, передусім, мирного неба, переможного завершення війни з агресором і розбудови Української держави в європейській спільноті. Нехай обраний фах ніколи не буде обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією. Адже наша професія була і залишається найгуманнішою. Професійного росту всім в умовах реформованої галузі, взаєморозуміння, терпіння Вам, Вашим родинам і віри у кращий завтрашній день.

Орися СПІВАК (текст),

Василь ІВАСЮК (світлина) «Народна Воля»