На зустріч із молодістю

Моєму здивуванню не було меж, коли на порозі власної сільської хати побачила вродливого чоловіка з приємною посмішкою, добрими лагідними очима, інтелігентною зовнішністю. І впізнала… Це Олександр Дзем`юк – випускник далекого 1985 року Надвірнянської ЗОШ № 3, в якій я мала щастя працювати 20 найкращих молодих років. Нині він очолює Калуський міжрайвідділ УСБУ.

Уже 22 роки я у рідному селі на Косівщині. За цей час змінилися: світ, Україна, люди. Але, дякувати Богу, колишні учні-надвірнянці, у яких була класним керівником, не розгубили найцінніший у житті здобуток, який людяністю зветься.

Олександр від імені класу запросив на зустріч із випускниками, котрі 30 років тому закінчили школу. Побачивши мою розгубленість, зразу заспокоїв: «Транспортом будете забезпечені». 26 червня відправилась із села до міста, про яке колись співали, що воно «сяє вогнями, вогнями кохання і добрих надій». «У призначений час прийшли до школи// Прийшли, бо бракло у душі снаги, //Прийшли, бо сили раптом десь пропали,// Прийшли, щоб поклонитися зорі,// Котру всім класом зустрічали». (Нестор Чир).

Які вродливі жінки, впевнені у собі чоловіки… Пізнаю всіх, навіть, Людмилу Нищак, Любу Насадюк, Володимира Дерещука, яких не бачила 30 літ. Як багато доброти в їхніх очах! Навіть, і сама перестала переживати, що накульгую, підпираюся паличкою. Таким теплом повіяло, що я тихенько дякую Всевишньому, що знаходжуся тут, у місті, яке дороге мені, серед милих і чарівних молодих людей. Звідти – до Дарії Полатайко, яка стала для них класним керівником після мого від`їзду до села. Учителька у вишиванці, збентежена, обіймає всіх, пригощає солодощами…

Не забули і про однокласника, чия свічка згасла, котрий ніколи не зможе прийти на зустріч – Володимира Кірнаджука. Здавалося, що Володя бачить нас, чує нашу молитву.

А потім ресторан «Лейбова гора». Чудова музика, пісні. А поміж них – розповідь про роботу, сім`ю. Як добре, що всі, котрі прибули на зустріч, знайшли себе у цьому страшному вирі подій, створили сім`ї, просто стали порядними людьми.

Я переконана в тому, що глибока повага до рідної школи, щира подяка вчителям назавжди залишаться у серцях. А я кажу своїм учням: «Снаги і творчості не позичати,// А здоров`я хай джерельцем б`є.// І зозуля, та сива зозуля// Многая літа хай вам накує».

З повагою і великою любов`ю

Ірина САВИЦЬКА,

колишній заступник директора Надвірнянської СШ № 3,

с. Кобаки Косівського району.