Газета по-надвірнянськи
 

…Страшнішої, мабуть, немає дати…

4 грудня 2015, 15:17 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 914 переглядів

Останньої листопадової суботи Надвірнянщина, як і весь світ й Україна, зокрема, приєдналася до вшанування жертв голодоморів і політичних репресій у нашій державі.

Жалобною ходою учасники скорботного заходу на чолі зі священиками традиційних українських конфесій та районною і міською владою вирушили від майдану Шевченка у Надвірній до меморіальної дошки, що на стіні центральної районної бібліотеки на вул. Мазепи.

Під мелодію сьомої частини «Реквієму» В. Моцарта до пам`ятного знаку поклали вінки. Священики УГКЦ о. Андрій Бакота та УПЦ Київського Патріархату о. Олег Траско у співслужінні з іншими священнослужителями відправили поминальну панахиду. Тужливо палахкотіло полум`я лампадок у руках кожного присутнього.

IMG_4327

IMG_4354

PB280992

PB280999

З історичною довідкою про голодомори 1932, 1933, 1946, 1947 років, які визнані всією прогресивною спільнотою геноцидом сталінського режиму проти українського народу, виступив викладач-методист Надвірнянського коледжу НТУ, член НСЖУ Володимир Свягла. – Це – найтрагічніша сторінка в історії України, – зазначив він. – Нині важко уявити, що у ХХ столітті, коли урожай в Україні не був менший за попередні роки, помирали з голоду українці… 1933 рік видався найчорнішим серед важких часів в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої, найблагодатнішої землі. І сьогодні історики подають різні цифри невинно загиблих, – продовжив Володимир Свягла. – Але важливо те, що винуватцем голодомору була компартія на чолі зі Сталіним та його українськими поплічниками Косіором, Балицьким та іншими пройдисвітами, котрі нищили українське село, українську душу. Помирали українці – плакала Україна. Але ця жертва не пройшла даремно. Вона надихнула нові покоління українців на боротьбу за незалежну українську державу… І ніхто нині не зможе перекреслити волю українського народу. Та боротьба за незалежність не завершилася. Нині українці продовжують відстоювати незалежність на теренах Донбасу, у зоні АТО. І ми повинні пам`ятати про новітніх Героїв України. За нами – Бог, за нами – правда, а, отже, за нами – перемога, завершив свій виступ Володимир Свягла.

Учні Фитьківської ЗОШ І-ІІІ ст. під орудою заступника директора ЗОШ з навчально-виховної роботи Оксани Івасик виконали літературно-вокальну композицію «Чорна сповідь моєї України». Вірш «Скорботне» прочитала учениця Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Марійка Петруняк.

– Мільйони зморених голодом українців – ось наслідки геноциду, тієї страшної війни. Їм, неоплаканим і невідспіваним, їм, похованим у спільних могильниках, похованим без труни і молитви, позбавленим могили і шани, присвятили цей день пам`яті і скорботи, – сказала наостанок ведуча Галина Чуревич. І учасники мітингу-реквієму схилили голови у загальнонаціональній хвилині скорботи (о 16-ій год.). А ввечері у пам`ять за невинно убієнними співвітчизниками краяни запалили свічечки на підвіконнях власних осель.

Дарина ОЛЕСЬ.

Світлини

Михайла ЛУКАЧА.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!