Високогірне Микуличинське родовище потребує державної уваги

Уже чверть віку, як відкрили Микуличинське газоконденсатнонафтове родовище. Півтора десятка його свердловин розкинулися на висоті понад тисячу метрів над рівнем моря. А видобувати вуглеводні тут нинішніми темпами можна буде ще сотню літ, як стверджують фахівці. Такий нинішній день і перспективи родовища обнадіюють колектив НГВУ «Надвірнанафтогаз». Зараз тижневими вахтами тут трудяться понад півсотні операторів, машиністів, ремонтників, водіїв та кухарів.

Звичайно, працювати на такій висоті і перебувати неблизько від рідної домівки у непростих гірських карпатських кліматичних умовах доводиться нелегко. Але така вже вдача і вибір нафтовиків – видобувати вуглеводні, які нам так потрібні для енергетичної незалежності України.

Що воно направду так автор цих рядків переконався під час недавньої поїздки до нафтовиків на високогірне родовище. Оператору Петрові Клим`юку не звикати до суворих виробничих буднів. Листопадова днина, коли ми побували тут, видалась напрочуд світлою, сонячною, погожою. Так буває не защораз.

– Сьогодні запросто «скребкувати» свердловину від парафіну, – ділиться з нами Петро Клим`юк. – А от взимку без бульдозера тут не обійтися, коли докучають заметілі і непогода, та нам не звикати до цього, бо працюємо уже не один рік.

По дорозі до нафтовиків, долаючи крутосхили і милуючись карпатськими краєвидами, з вікна легковика відзначав для себе і добротну (як не дивно у наш час!) дорогу після центральної асфальтівки, і розкішні, вочевидь зведені у наші демократичні часи житлові і відпочинкові будинки і садиби. А вже згодом біля свердловини «Микуличин-2» та адміністративно-госпо­дарського комплексу довідав­ся, що надвірнянські нафтовики за кошти підприємства провели сюди основну і резервну лінії електропередач. Тому місцеві жителі, як і лісівники й лісоруби користають від цих електроліній і від дороги, так само як і жителі гірських сіл і присілків Яремчанщини і Косівщини. Словом, горяни переконалися, що коли Микуличинське родовище і надалі розвиватиметься, то й місцеві територіальні громади і кожен житель, зокрема, помітно відчують від цього позитив для себе.

Того дня нам пощастило спілкуватися з людьми, котрі не мислять себе без нафтовицької праці. Це, передусім, майстер цеху № 1 з видобутку нафти і газу Богдан Григораш та начальник компресорної станції Роман Мельник. Саме від них, як мовиться, на низинному рівні залежить і виробничий ритм, і мікроклімат у колективі під час вахти. Саме вони зі своїми підлеглими переконалися й усвідомили і мають нестримне бажання, радше побажання, навіть, вимогу до найвищих державних і галузевих чинників – розвивати буріння шляхом застосування найновіших технологій і всіляко старатися стабілізувати видобуток вуглеводнів. І підтвердженням їхніх побажань є те, що максимального відбору нафти й газу зі свердловин, налагодження збору, очищення і транспортування вуглеводнів НГВУ «Надвірнанафтогаз» досягнуло завдяки фінансовій, технічній і технологічній підтримці ПАТ «Укрнафта» та його спеціалізованих структурних підрозділів. Уже понад десяток літ працює 40-кілометровий продуктопровід, а восьмий рік – дотискова компресорна станція, яка дозволила весь обсяг вуглеводнів з Микуличинського родовища транспортувати трубою на дільницю підготовки нафти у Пасічній. Два роки тому тут відкрили потужну газліфтну компресорну станцію та сучасний службово-побутовий комплекс, який слугує готельним комплексом для наф­товиків.

Виносять тут і плани, передусім, збудувати ще один блок дотискної компресорної станції, яка б стала резервною. Це дозволить, як пояснив майстер Богдан Григораш, зменшити втрати нафти й газу під час зупинки діючих компресорних станцій на планові ремонти і профілактику. Якраз уповільнення процесу спаду і досягнення стабільності обсягів видобутку нафти й газу є основним зараз завданням в умовах, коли не бурять нових свердловин. Однак для нарощування таких обсягів на Микуличинському родовищі потрібні нові свердловини. Проте їх будівництво надто дороговартісне, бо на буріння однієї потрібно майже 100 млн. грн. Мають працівники так би мовити низинної первинної ланки, як і їх керівники свої плани, локальні і глобальні, для збільшення нафтогазовидобутку. Про це йтиметься нижче у коментарі керівництва підприємства.

А зараз ще хочемо повернутися до суто людяного мотиву. Як ми пересвідчилися під час спілкування з майстром Богданом Григорашем і начальником компресорної станції Романом Мельником, передусім, у колективі нафтовиків на Микуличинському родовищі дорожать кожним спеціалістом. Тут існує взаємозамінність фахівців, адже виробничий процес багатопрофільний. Усі оператори і машиністи переважно віком до 40 років є високо кваліфікованими спеціалістами. Не є дивним, що чимало з них здобули вищу освіту. І саме набутий практичний досвід на робітничій сходинці дозволить їм згодом піднятися на інженерний чи керівний рівень. Враховуючи віддаленість свердловин і потребу по-різному організовувати роботу на них, тут щомісяця намагаються чергувати їх обслуговування операторами так, щоб вони мали можливість замінити один одного, рівноцінно обслуговувати, скажімо, і найближчу, і найвіддаленішу свердловину, зрештою, перебувати відносно в однакових виробничих і побутових умовах, зокрема, мати змогу під час обідньої перерви пообідати безпосередньо в їдальні службово-побутового комплексу. Їдальня, до речі, своєю важливістю нічим не поступається перед виробничими об`єктами. Адже від якісного харчування безумовно залежить і добре продумана організація праці на родовищі. І про це дбають працівники цеху робітничого постачання на чолі з Іваном Зеленчуком, зокрема, технолог Тетяна Лізавчук та кухарі Марія Івасик і Ганна Корж.

Коментар начальника НГВУ «Надвірнанафтогаз» Володимира Чуприни

– Ми віримо, що держава та правління ПАТ «Укрнафта», яке очолює британський топ-менеджер Марк Роллінс і котрий недавно відвідав наш колектив, усе ж таки інвестуватимуть кошти для будівництва ще однієї так необхідної нової свердловини на Микуличинському родовищі. Нафтовики також виношують плани про спорудження на родовищі ще одного блоку дотискної компресорної станції. Саме такі заходи сприятимуть покращенню виробництва і позитивно вплинуть на бюджетоутворення, зокрема і наповнення бюджету Надвірнянського району. Адже сума податкових відрахувань нашого підприємства – це понад третина бюджету району. Немає реальної перспективи, що найближчим часом інші виробники Надвірнянщини запрацюють настільки потужно, що змогли б перекрити фінансову недостачу в бюджеті, яка неодмінно виникне, якщо зупиниться видобування нафти і газу.

Тому колектив НГВУ «Надвірнанафтогаз» сподівається на таке саме активне сприяння і допомогу в розв`язанні його проблем з боку влади, найперше облдерж­адміністрації і новообраної обласної ради, яке нині він отримує від сільських громад і тих людей, котрі проживають в околицях Микуличинського родовища.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»