Управлінська висота людяністю сповнена

Перші уроки, поради, навички, як то швидше, борше, як мовиться у наших краях, добратися до основ, до секретів плавильника металу ще й нині згадуються. І не просто згадуються, але й допомагають звіряти свої нинішні напружені управлінські будні з тими першими робітничими уроками. Бо п`ятирічна робота плавильником цеху та майстром плавильно-заливної дільниці Рівненського заводу тракторних запчастин, а згодом менеджерська діяльність у підприємницьких структурах послужили добрим стартом для відповідальної посади – голови правління ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Ось уже десяток літ Олександр Шиляєв очолює колектив надвірнянських нафтопереробників. Місцеві знавці кажуть, що це третій за тривалістю період керування цим підприємством.

Уродженцю алтайського міста Рубцовська прийшовся до душі наш Волинсько-Галичанський край. Своєрідне рівненське 20-річчя і надвірнянське 10-ліття лише сприяли його життєвому і професійному гарту. Ті, котрі ближче знають Олександра Шиляєва по роботі, відзначають його професіоналізм, інженерну грамотність, хороші управлінські якості, знання та вміння у сфері промислового будівництва. При цьому відзначають, як це не дивно і як це ще рідко трапляється у нашому житті, чуйність та співчутливість до життєвих проблем простої людини. Коли у Надвірнянщину надійшла сумна звістка про загибель у зоні АТО начальника штабу 5-го батальйону «Прикарпаття» майора Юрія Барана, то Олександр Леонідович без усякого пафосу і зволікань передав для сім`ї загиблого 10 тис. грн. А якщо йдеться про надто важливу, справді високого громадянського і державного рівня справу – допомогу воїнам АТО, то варто згадати про вагомий внесок у неї надвірнянських нафтопереробників. Вони одними з перших відгукнулися на підтримку створення згаданого 5-го батальйону і перерахували 165 тис. грн. одноденного заробітку. Надано допомогу матері Шерстій М. М., син якої служить в АТО. За рішенням Правління «Нафтохіміка…», усім його працівникам, котрі призвані на службу у Збройні сили України, надають матеріальну допомогу по 10 тис. грн. кожному. Для бійців, які боронять східні рубежі України, за кошти заводчан закуплено і передано матеріалів на 45 тис. грн. (бронежилети, каска, берці, термобілизна, дизпаливо, черевики, костюм охоронника і куртка зимова). Передано подарунки учасникам АТО до свята Миколая, надано благодійну допомогу Рівненському учбовому центру. Дві бригади із 19-ти заводчан працювали у м. Константинівці на Донеччині, споруджуючи оборонні споруди з виплатою добових витрат на відрядження по 300 грн. кожному щодобово. Для будівництва згаданих споруд на безоплатній основі передано інвентар (лопати, комплекти спецодягу, куртки чоловічі і напівкомбінезони, рукавиці, 3550 л дизпалива, 300 л бензину А-95, будівельний інвентар). Усього передано для захисників Віт­чизни спецодягу на 8500 грн., інструментів та інвентаря – на 21834 грн., 48 пічок-«буржуйок» – на 30765 грн., металічну душ-кабіну; на лікування двох воїнів – 2900 грн.

…Кілька років тому один із державних високопосадовців, м`яко кажучи, необгрунтовано й упереджено метнув критичні стріли у бік західноукраїнських нафтопереробників, зокрема, і «Нафтохіміка Прикарпаття», мовляв, ніяких робіт із модернізації тут не проводять. Фактично, якраз у 2008 році інженери та робітники «Нафтохіміка…» займалися реконструкцією і модернізацією виробництва, щоб зробити справжній європейський нафтопереробний завод. Для цього підготували відповідні проекти і договори, укладені з провідними українськими та іноземними фірмами. Якраз під керівництвом Олександра Шиляєва споруджували товарно-сировинний парк і закінчена реконструкція установки ЕЛОУ-АТ-3. Були проведені також інші важливі заходи з обновлення виробництва, які дозволяли збільшити глибину переробки нафти.

Однак і на жаль, у державі склалась така ситуація по всіх нафтопереробних заводах, що лише працює один, Кременчуцький. Проте «Нафтохімік Прикарпаття» хоча у нинішній період не випускає продукцію, та його підрозділи працюють. Триває процес приймання, зберігання і відвантаження битківської нафти на згаданий Кременчуцький НПЗ. Так само наші нафтопереробники забезпечують приймання, зберігання і відвантаження нафтопродуктів споживачам, а також зберігання нафти у товарно-сировинному парку, забезпечують очищення стоків м. Надвірної на заводській установці біологічної очистки стоків. І що найважливіше і найтрудомісткіше – забезпечують робочий стан технологічного обладнання та виробничих споруд з метою їх готовності до запуску для виробництва продукції цільового призначення. Якраз у це не перестають вірити самі заводчани, їхнє керівництво та усі краяни. Приміром, цими днями на засіданні колегії райдержадміністрації за підсумками роботи народногосподарського комплексу Надвірнянщини за 2015 рік колектив «Нафтохіміка Прикарпаття», очолюваний Олександром Шиляєвим, відзначений грамотою районної ради і райдержадміністрації за внесок у наповнення районного та міського бюджетів. Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович звернувся до членів колегії РДА, керівництва районної влади та присутнього заступника голови ОДА Ярослава Паранюка з просьбою, яка протягом останніх років надто хвилює і болить надвірнянцям і прикарпатцям, про потребу відновити-оживити виробничу діяльність «Нафтохіміка Прикарпаття», який донедавна був солідним бюджетоутворюючим підприємством для нашого району й області, а також сприяв соціально-економічному та культурному розвиткові нашого краю. На його думку, це підприємство могло б реально працювати у паливно-енергетичному, будівельно-технічному і матеріальному секторі для забезпечення потреб оборони країни. Заступник голови ОДА висловив розуміння обласною владою цієї проблеми і повідомив, що треба і надалі районній та обласній владі предметно і конкретно турбувати з цього питання Уряд держави. Звичайно, варто, як мовиться, на новій, вищій хвилі у цьому напрямку долучитися народним депутатам України від Прикарпаття.

Важливим чинником нинішнього дня «Нафтохіміка …» є збереження трудового колективу, а найголовніше його кістяка фахівців – як інженерів, так і робітників з єдиною метою – бути готовими до запуску виробничого процесу підприємства. Якраз збереження трудового колективу і його нинішня праця сприяє постійному наповненню районної та міської скарбниць, як і обласної й державної. Приміром, за 2015 рік «Нафтохімік …» сплатив понад 20 млн. грн. податків і обов`язкових платежів, зокрема, до районного і міського бюджетів – 18,5 млн. грн., у т. ч. 11,8 млн. грн. податку з доходів фізичних осіб, та 1,2 млн. грн. військового збору. А до Пенсійного фонду від заводчан надійшло торік 26,1 млн. грн. Надано також спонсорської допомоги організаціям, установам та громадським структурам на 783,3 тис. грн.

У цих цифрах, показниках і трудовому ритмі нинішнього дня «Нафтохіміка Прикарпаття» є посильна частка праці кожного його трудівника – від робітника до голови Правління. Безсумнівно, що кожний з них, як і кожний краянин, ревно бажає і сподівається, що на урядовому рівні все-таки дійдуть до позитивного рішення і колишній велет Прикарпаття (а ще донедавна так називали наш завод разом із Калуським хіміко-технологічним комбінатом «Хлорвініл» та Бурштинською електростанцією) запрацює на свою повну потужність, яку під час згаданої реконструкції довели до обсягу переробки 4 млн. тонн нафти на рік. І чому б у це не вірити і реально не сподіватися на таке, маючи чудовий приклад виробничої підприємливості і громадянської мужності та сміливості директора Надвірнянського нафтопереробного заводу Юлії Солдак, яка керувала заводом 21 рік. Вона у 1960-их зуміла, долаючи складні владно-виробничі бюрократичні перепони, і з невеликого так званого старого заводу спорудити і запустити у дію сучасний нафтопереробний комплекс, котрий дав разом із надвірнянськими нафтовиками, буровиками і деревообробниками солідний поштовх до розвою Надвірної і Надвірнянщини.

Щиро віншуючи Олександра Леонідовича Шиляєва з нагоди його піввікового ювілею, зичимо йому та його досвідченій команді надвірнянських нафтопереробників, а також акціонерам твердої впевненості та поступу у справі відновлення повної виробничої діяльності «Нафтохіміка Прикарпаття». Таке бажання і прагнення надвірнянської громади.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»