Його проголосила й ініціювала на початку року редакція газети «Народна Воля», а також за поданням голови депутатської фракції ВО «Свобода» Михайла Іваночка підтримала Надвірнянська районна рада (голова Василь Попович, уродженець Ланчина, як і Юрій Шкрумеляк). Майже щомісяця на сторінках «Народної Волі» з`являлися матеріали до 120-річчя від дня народження (18 квітня 1895 р.) та 50-их роковин відходу у Вічність (16 жовтня 1965 р.) Співця Січового Стрілецтва.
Вперше ювілейна рубрика з`явилася торік у газеті 23 січня, а перед цим передувала «Колядка» і «Вертеп» Юрія Шкрумеляка, подані Степаном Голінеєм у нашій районці 30 грудня 2014-го. «Народна Воля» надрукувала цілу вервечку матеріалів на пошанівок славного земляка: В. Левицький – «Вчили любити нас свою землю не гірше, як поляка» (27 березня), «Дзвонар душ дитячих» (3 квітня); «Юні таланти з краю Лицаря усусів» (22 травня); І. Гриджук – «Світоч волі і боротьби» (17 квітня); «Волею сильний і незламний» (24 квітня); «Шана земляків славному поетові» (7 серпня), «Ярема Оленюк і Василь Левицький – перші Шкрумелякові лауреати» (11 вересня); А. Грапенюк – «Літописець із країни дитинства» (29 травня); Положення про премію ім. Юрія Шкрумеляка (26 травня); А. Іващенко «Причастилися поетовим словом» (16 жовтня); І. Андрушко «Борець і поет», вірш-посвята (16 жовтня).
Науковий працівник Музею Марійки Підгірянки, член НСЖУ Василь Левицький видав до ювілею своєрідний двотомник творів Ю. Шкрумеляка. В івано-Франківському видавництві «Нова Зоря» вийшла поезія «Молитва за рідну мову» (наклад 2500 прим.), а у львівській «Тисі» – проза «Загублений черевичок» (наклад 1000 прим.). Книги ілюстрував художник із Делятина Олег Петріщак. Вийшли книги за рахунок цих видавництв та обласного бюджету. Тому упорядникові Василеві Левицькому довелося їх розповсюджувати.
Приємно мовити, що у межівних селах Ланчина – малої батьківщини Ю. Шкрумеляка – найбільше розійшовся наклад. У реалізації добре допомогли директори шкіл Ланчина, Саджавки, Добротова, Красної, Білих Ослав, Заріччя, а також Коломийського педагогічного коледжу. А ще відділ культури Надвірнянської РДА придбав книжки для своїх бібліотек і додав у дарунок для гостей ХХІІ Міжнародного Гуцульського фестивалю у Надвірній. Василь Левицький прочитав лекцію «Юрій Шкрумеляк – побратим Марійки Підгірянки» для студентів Коломийського педагогічного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника на прохання викладача кафедри української мови і літератури, кандидата філологічних наук Миколи Васильчука, який досліджує творчий шлях Юрія Шкрумеляка.
У Музеї Марійки Підгірянки до ювілею експонували книжкову виставку про творчість Юрія Шкрумеляка, яка стане постійно діючою. Презентація книг відбулася у Ланчинській ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Ю. Шкрумеляка та у Ланчинському центрі дитячої та юнацької творчості 6 травня на свято Юрія під гаслом «На Юрія з книжками Юрія», а також у Музеї у Білих Ославах та Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва.
Цього року засновано премію районної ради ім. Ю. Шкрумеляка. Першими лауреатами стали художник Ярема Оленюк із Ланчина та краєзнавець Василь Левицький із Білих Ослав.
У 2015 році виконана об`ємна господарська операція щодо реконструкції і відновлення так званої «червоної школи» у Ланчині, в якій свого часу навчався Юрій Шкрумеляк. Тут заслуга депутатського корпусу районної та обласної рад, а також Ланчинської селищної ради. У квітні торік у Ланчині відбулося широкомаштабне літературно-мистецьке свято, присвячене 120-літньому ювілею Поета Січового Стрілецтва. З ініціативи та при підтримці голови районної ради Василя Поповича і за кошти добродійників Ланчина і району відреставровано надмогильний пам`ятник на місці вічного спочинку Юрія Шкрумеляка на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ось такі віхи Шкрумелякового 2015 року у Надвірнянщині. Думається, що про життєвий, творчий шлях поета не забуватимуть у цьому і в наступних роках, передусім, з нагоди висунення кандидатів та визначення лауреатів премії Надвірнянської районної ради ім. Юрія Шкрумеляка у двох номінаціях й урочисте їх посвячення на батьківщині Поета у Ланчині.
Пропонуємо маловідомий образок «Україна» Юрія Шкрумеляка із читанки «Четверта книжечка», Львів-1931 (Розділ Х).
Україна то для мене гарне й дороге слово. Україна то прекрасний і широкий край в Европі, плодовита земля, де широкі лани пишаються буйною пшеницею, житом та иншим збіжем. А безмежні степи покриті густою і високою травою, а розлогі луги заквітчані ріжнобарвними косицями-цвіттям, що такого нема ніде в другім краю. А бистрі ріки повні риби, а високі гори порослі густими борами-лісами, а між ними широкі полонини, де пасуться стада худоби й отари овець, де відважний пастушок грає на тримбіті, що її голос відбивається гомоном по всіх горах на цілі милі довкруги. А які там скарби під землею! Там є поклади соли, великі джерела нафти, земний віск, залізо, манґан, цілющі джерела сірчані та й инші скарби, а в горах твердий камінь-ґраніт, подібний до мармуру.
А в тім краю живуть гарні люде, стрункі, чорняві і русяві, очі чорні, пивні або сині, як те українське небо. А одяг красний, пестрий, вишиваний у всякі взори. Діти українські як ті цвіти. Богато-богато є народу українського. Сорок мілійонів! А всі говорять так, як мій батько і моя мати: по-українськи. І я так говорю з батьками, з братами, з сестрами. Отже і я Українець! А мої брати й сестри то не тільки ті, що живуть зі мною в одній родині, але й ті, що живуть по всій Україні. Бо всі ми собі рідні, а наша спільна мати є край Україна. А які гарні пісні українські. Є сумовиті, але є й веселі. А найважнійша пісня українська то народній гимн: «Ще не вмерла Україна».
І славна є минувшина-історія України. Тому тисячу літ Україна була великою державою, а князювали в тій державі князі. А потім було славне козацтво, Запоріжці на Січи, а на Україні гетьмани. Найславнійшим з-поміж гетьманів був Богдан Хмельницький, що хоробро воював з ворогами України, триста літ тому назад. А найбільшим українським поетом був Тарас Шевченко. Він написав богато прегарних віршів і пісень, що зібрані є в книжці «Кобзар». В тих піснях закликав він український нарід до братерства, до волі. 14 літ тому Україна визволилася була з-під чужого ярма, а Січові Стрільці хоробро билися з ворогами, що хотіли Україну наново поневолити. Та хоч Україна проти ворожої переваги не встоялася, то не загинув нарід український. Наростає нове покоління, що визволить край свій з неволі.
Я також належу до того покоління і завжди буду вірно любити Україну. А як підросту, то всі свої труди жертвую для її добра.
Іван ГРИДЖУК,
Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,
члени НСЖУ.
Версія для друку
602 переглядів
