Небезпека туберкульозу

Починаючи із 90-х років минулого сторіччя, помітно зросла захворюваність на туберкульоз у всьому світі, у т. ч. і в Україні. Зараз третина населення Землі інфікована туберкульозною паличкою. Із 1995 року в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу.

Небезпека сучасної епідемії туберкульозу в тому, що можна заразитися збудником, який стійкий до протитуберкульозних препаратів. Є випадки поєднання туберкульозу із ВІЛ-інфекцією та СНІДом. Туберкульоз – це інфекційне захворювання із хронічним перебігом та здатністю до рецидивів (повторних захворювань). Збудники туберкульозу мають високу стійкість до впливу різних факторів. Особливо довго зберігаються збудники туберкульозу у висохлому мокротинні, у вуличному пилу – до 2 тижнів, на газетах і книжках – до 3 місяців, у грунті – до 3-9 років. Пряме сонячне проміння вбиває мікобактерії туберкульозу влітку за одну годину, ультрафіолетове проміння – за 2-3 хвилини, при кип`ятінні збудник гине через кілька хвилин.

Основне джерело туберкульозу – хворий, який виділяє мікобактерії. Джерелом інфекції можуть бути і хворі тварини. Основним шляхом зараження є повітряно-крапельний, далі – харчовий і контактний. Особливо небезпечним є хворий на туберкульоз, який перебуває у великому колективі (на роботі, у навчальних закладах, у гуртожитках). Найчастіше на туберкульоз можуть захворіти люди, котрі тривалий час контактують із хворим на активний туберкульоз, а також діти (підлітки), які хворіють на хронічні і рецидивуючі захворювання – постпростудні хвороби, бронхіти, цукровий діабет, курці, хвороби носоглотки.

Основний метод виявлення туберкульозу у дітей – щорічне проведення проби Манту, у дорослих – профілактична флюорографія один раз у два роки, починаючи із 15 років життя. Особи із підвищеним ризиком обстежуються один раз у рік. Обов`язковому флюорографічному обстеженню підлягають особи, які кашляють три тижні, контактували з хворим на туберкульоз, а також члени сім`ї, в якій народжується дитина, та породілля.

Прояви захворювання: постійна слабкість, швидка втомлюваність, тривала лихоманка (частіше у межах 37-37,5 С), нічна пітливість, тривалий кашель протягом трьох тижнів і більше, задишка, кровохаркання. Якщо хворий не лікується, то у нього хвороба прогресує, набуває тяжкого перебігу, потім переходить у хронічну форму. При виявленні у хворого туберкульозу, його направляють до фтизіатра, який лікує хворого стаціонарно або амбулаторно, та обстежує членів сім`ї. При дотриманні правильного лікування хворий виліковується.

Михайло ЯВОРСЬКИЙ,

лікар-фтизіатр

центральної районної лікарні.