Газета по-надвірнянськи
 

Нескорений і легендарний командир «Чорного лісу»

4 березня 2016, 13:31 | Рубрика: Духовність, краяни-повстанці Версія для друку Версія для друку 539 переглядів

Цьогоріч 24 лютого виповнилося 70 років героїчної загибелі командира 22-го тактичного відтинку «Чорний Ліс», полковника УПА, кавалера Золотих хрестів бойової заслуги ІІ і І кляси Василя Андрусяка (псевдо «Грегіт», «Різун»).

Майбутній партизанський командир народився 15 січня 1915-го у місті Снятин. Через свої природжені здібності до навчання 11-літнім вступив на навчання у Снятинську гімназію (у той час мінімальний вік для гімназистів складав 14 років). Володів неабиякими організаторськими здібностями і вже у 8-му класі гімназії створив молодіжно-патріотичний осередок та групу ОУН. У 1933-му заарештований польською поліцією через націоналістичну діяльність, два роки карався у Коломийській в’язниці. Після звільнення заснував спортивне товариство «Сокіл», одночасно очолював Снятинський повітовий провід ОУН під псевдо «Чорний». 5 жовтня 1939-го заарештований уже органами НКВД у Снятині і запроторений вдруге на півроку до Коломийської в’язниці, енкаведисти не мали прямих доказів проти Василя і змушені були його звільнити.

Вийшовши на волю, навчався у Коломийському педагогічному училищі, недовго працював у сільських школах, оскільки у 1940 році радянські спецслужби розпочали каральні акції проти патріотів. Багатьох Василевих друзів та брата Олександра чекісти розстріляли у червні 1941-го при втечі зі Станіслава, йому ж вдалося вислизнути із лабет НКВД. Подолавши 20 кілометрів чорногірських хребтів, взимку втікає в Угорщину і потрапляє до рук мадярських прикордонників. Друга спроба втечі стала вдалою, перебрався до Австрії, де пройшов військовий вишкіл.

У другій половині 1941-го повернувся до Снятина, очолив окружний провід ОУН під псевдо «Різьбяр», був командиром сотні УНС «Змії», курінним куреня «Скажені», отримав звання хорунжого. У червні курінь вирушив із рейдом на Бойківщину, де у липні 1944-го біля гори Лопата Долинського району вели запеклі бої з німцями та мадярами. Тоді ворог утратив понад півтора сотні вбитими. У серпні курінь повертається до грабівських лісів на терени Чорного лісу. 28 жовтня відбулися кровопролитні бої у районі сіл Гута, Пороги і Манява, в яких повстанці захопили значну кількість зброї. Навесні 1945-го Василя нагородили Золотим хрестом бойової заслуги ІІ кляси, отримав звання поручника, а в 1946-му – майора. На Святий вечір 1945-го курінь Андрусяка знищив пересильний пункт у селі Рип `янка біля Калуша, де загинуло близько 120 енкаведистів. У січні у селі Рибне Тисменицького району поранений, лікувався у селі Завої і написав брошуру «Як перемагати».

Різун

У квітні 1945-го очолив Станіславівський ТВ «Чорний ліс». 11 травня Василь Андрусяк одружився із розвідницею і зв’язковою повітового проводу, а пізніше медсестрою УПА Євгенією Гуцуляк. Улітку 1945-го повстанські відділи «Чорного лісу» вели запеклі бої із більшовиками, які кинули 10-тисячну армію, підсилену танками та авіацією. Та червонопагонникам не вдалося розгромити повстанців у результаті блокади. Більше того, упівці під проводом Василя Андрусяка, який воював під новими псевдами «Грегіт» та «Різун», зуміли захопити районні центри Отинію, Лисець, Богородчани, Солотвино, Єзупіль  та інші. Одночасно повстанці силами куреня «Підкарпатський» ТВ «Чорний ліс» під командуванням Павла Вацика («Прут», уродженця с. Заріччя), здійснюють у травні-грудні 1945-го рейд у Словаччину та Польщу.

Партизанські загони під командуванням «Грегота» користувалися великою підтримкою серед українських жителів. Органи НКВД наприкінці 1945-го-на початку 1946-го для знищення повстанців кинули великі сили. Завдяки вмілим маневрам Василя Андрусяка  упівцям вдавалося виходити з оточення без значних втрат. Крім того, радянське командування спрямувало у цей район велику кількість агентурних працівників, їхню ціллю стало знищення командира «Грегота».

Існує декілька версій смерті Василя Андрусяка. Одна з них: 24 лютого 1946-го командир із групою повстанців між селами Глибоке та Грабівка Богородчанського району потрапив у засідку 215-го стрілецького полку внутрішніх військ. Під час бою загинув, тіла загиблих українських вояків два тижні кати возили навколишніми селами, намагаючись залякати місцевих жителів і принизити роль визвольного руху. За іншою версією, висловленою головою обласної громадської організації «Чорний ліс» Іваном Жириком, обставини смерті «Грегота» такі. Повстанці на чолі з командиром зуміли вирватися з оточення, серед них був і «Запорожець», колишній офіцер червоної армії. На одному з привалів, скориставшись  нагодою, поранив командира і вбив його охоронця. Щоб не потрапити пораненим до рук катів «Різун» вистрелив собі у скроню…

…Уже минуло 70 літ як героїчною смертю загинув талановитий партизанський тактик, герой повстанської боротьби та командир «Чорного лісу» Василь Андрусяк. Проте ім’я цього легендарного повстанця не стерлося з народної пам’яті. У селі Глибокому, на місці загибелі, споруджено Символічну могилу, щороку люди вшановують героя-повстанця. У Снятині у 1999-му відкрили пам’ятник, а торік у січні з нагоди сторіччя із дня народження Василя Андрусяка випустили пам’ятну медаль. Його ім’ям названі вулиця і Музей визвольної боротьби у Снятині, а також крайові управи ОУН-УПА Снятинщини і Калущини.

Іван КМЕТЮК,

заступник голови

Надвірнянської райорганізації Всеукраїнського товариства

«Меморіал» ім. В. Стуса.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!