На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертали на Десні

В Україні не тільки війна, але далі продовжує дихати Чорнобиль. А за ним… 1 травня 1986-го і перед трибуною тодішніх компартійних керівних діячів, у Києві, танцювали діти, грали оркестри…

А з Чорнобиля виривалися колони машин з маленькими дітьми і беззахисними опроміненими людьми. Про цей вибух повідомили фіни і шведи, бо до них наближалися радіоактивні хмари.

Про цю трагічну дату мало згадують, наче не існує її. А вона – на часі. Мусимо пам`ятати про тих, котрі впали жертвою цього вибуху.

Земля, пам`ятки Полісся – бездоглядні, запустілі. Перлина українського барокко – Воскресенська церква 1778 року будівництва – фонить. Вивезти її неможливо – період піврозпаду плутонію, який осів у древніх стінах собору, сягає 24 тисячі років. Та перш, ніж славний собор востаннє зітхне і розпластається навіки прахом, належить зробити світлини усіх об`єктів, які приречені. Бо приїдуть бульдозери, зачистять і ніхто ніколи на дізнається про багатющу, світового значення, культуру Полісся.

Під великою загрозою опинилася велика ріка Прип`ять, яка випливає на Волині, прямує Білоруссю і впадає у Дніпро. Ця стражденна ріка отруєна і, як сказав поет, згіркла вода у солодких наших ріках, і сонце перестало нам світити. І що нас чекає?

Небезпека не дрімає і тепер. Гарантії нема, що нещастя не повториться знову. На жаль, ця справа державного значення нині занедбана. Керівництво держави закриває очі на проблему глобального значення.

Не будьмо байдужими, бо на нас лежить відповідальність за долю майбутніх поколінь. Не маємо права впасти у забуття. Громадськість мусить підтримати тих науковців, які докладають великі зусилля для збереження про цю страшну, трагічну подію і запобігання повторення її.

Дзвони тривоги

Як сніжниця попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Пожовтіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась наче тятива.

Дмитро Павличко.

Люди, будьмо пильними! Бо у цілому світі є такий ядерний потенціал, який може знищити найкращу планету Земля. Від нас залежить майбутнє.

Не стріляй у небо, не стріляй у птаха,

Не рубай ліщину, не ламай калину…

Господи, Володарю Неба і Землі, нехай буде Воля Твоя, зішли нам Божої Ласки і зглянься над нами.

Емілія СМЕРЕКА,

ветеран «Союзу Українок» і «Просвіти» м. Надвірна.