- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Заводські літа Лева Бунія

Posted By Модератор On 22.04.2016 @ 12:27 In Духовність,Економіка,Україна | No Comments

Коли скроні посріблилися, коли обдумуєш-оглядаєш свої вісімдесят прожитих літ і понад чотири десятки з них віддані нафтопереробному заводові у родинній Надвірній, коли зустрічаєшся з тими, з котрими упродовж десятиліть ділив виробничі і побутові будні, коли проходиш повз споруджені промислові об`єкти та житлові будинки, споруди соціальної сфери, а над ними усіма возноситься найвеличніший, найпрекрасніший, наповнений святістю і духовністю Собор Благовіщення Пресвятої Діви Марії, і коли тебе пестять ніжні рученята і змушують спілкуватися з ними, а не чомусь задумуватися, четверо правнуків – дві Таїсії, Катерина і Данило – отоді відчуваєш, що життєві і трудівничі літа й оці життєві родинні паростки-пагінці міцно вкорінені у рід Буніїв і мають щедро розростися.

Сягає рід Буніїв у 1730-ті роки і має гілку від француза-підприємця, котрий приїхав у Надвірну для кравецької комерції. Прадід Павло Буній – правнук отого француза – прожив 114 років і відзначився тим, що своїми расовими кіньми їхав у кортежі цісаря Австро-Угорщини Франца Йосифа у 1848 році під час його поїздки у Коломию.

Буній [1]

Розмовляючи із Левом Павловичем Бунієм, я відчув чи не однакове його турботливе аркодужне перевисання-переживання, втіху і задуму, задоволення і роздуми про свою працю, про домашнє вогнище, про долю оцих чотирьох наймолодших паростків, а ще трьох онуків, двох дочок. Йому однаково дорогі і віддані літа заводові, і оці чотири пари допитливих правнуківських оченят, у котрих із дружиною, а їхньою прабабусею Нелею Яківною, знаним у Надвірній педагогом-математиком, прочитують-відгадують, відчувають і переконуються, що їхній прабатьківський і праматеринський обов`язок, старання і піклування мають дати щедрі сходи.

Від родинного перекидаємо розповідний місточок до заводських років. 23-літнім після Львівської політехніки починав на нафтопереробному товарним оператором. Старання молодого фахівця помітили й оцінили і вже через три роки він очолив провідний на підприємстві виробничо-технічний відділ, а згодом став заступником директора з економічних питань.

Майже 18 років стояв біля керма оцього велета промисловості Прикарпаття, як називали наш нафтопереробний. Побудовані і введені у дію сучасна технологічна установка з переробки нафти потужністю 1 млн. тонн у рік, яка ефективно переробляла сірчисту сировину західносибірських родовищ, комплекс біологічних очисних споруд, який забезпечує й досі очищення побутових стічних вод Надвірної, та комплекс каталітичного риформування бензину при низькому тиску на високоефективному каталізаторі, який у 1993-1994-их роках був єдиним в Європі. Побудований новий житловий масив із 9-поверховими будинками – першими у нашому райцентрі, реконструйований спортивний комплекс, облаштовані бази відпочинку у Карпатах і на березі Чорного моря, побудовано новий корпус районної лікарні, добудовано приміщення Надвірнянської середньої школи № 1 та центральна котельня у Надвірній. І до цих виробничих і соціальних об`єктів не просто причетний, а є безпосереднім учасником і керівником їх спорудження і введення в дію Лев Буній. Та найбільше пишається, що сприяв шефській допомозі у спорудженні Собору УГКЦ у Надвірній. Згадати хоча б встановлення центрального куполу з хрестом потужним баштовим монтажним краном, замовленим керівництвом заводу. А у 1980-ті один із районних керівників змушував директора заводу Лева Бунія на фундаменті майбутнього Собору, закладеному у 1938-му, будувати помпезний торговий комплекс у радянському дусі. Тоді вдалося переконати у безглуздості такої пропозиції.

Лев Буній – автор більше десятка наукових праць і свідоцтв на винаходи, співавтор книги «Нафтовий комплекс Прикарпаття». До державних відзнак – ордена «Знак Пошани» та медалі «За доблесну працю» – додалися почесне звання «Заслужений працівник промисловості України» та звання члена-кореспондента Української нафтогазової академії.

_DSC0060 [2]

Своєрідною потужною колективною спробою оновити нафтопереробне і нафтохімічне виробництво стала розроблена у часи керівництва підприємства Левом Бунієм Державна цільова програма, за якою 11 червня 1994 р. Кабінет міністрів України (в. о. Прем`єра Юхим Звягільський) прийняв постанову № 338 «Про реконструкцію Надвірнянського нафтопереробного заводу». Програма передбачала два етапи: один з них включав виробничі заходи, які зобов`язувався господарським способом виконати колектив заводу, а для другого – Уряд мав дати гарантію на отримання іноземного кредиту на закупівлю обладнання, пуск у дію якого давав змогу збільшити глибину переробки нафти із 54 до 86 відсотків і виробляти додатково 750 тисяч тонн моторних палив. Заводчани на виконання згаданої кабмінівської постанови у 1995-1998 роках виконали десяток заходів з охорони навколишнього середовища, реалізуючи свій перший етап. А змінений наступний Уряд в особі Прем`єра В. Пустовойтенка не дотримав слова, тобто не дав гарантії на іноземний кредит. Від цієї гіркої перчинки і донині відчуваємо невеселі господарські і соціальні наслідки…

Жінку-директора, котра своїм організаторським талантом зуміла у 1960-ті роки звести-реконструювати нафтопереробний завод, Юлію Солдак, латвійку за національністю, Лев Павлович згадує як свого учителя і наставника. Попри виробничі й організаторські її здібності у пам`яті залишився випадок, як вона, директор заводу, у ті непрості «ідеологічні» роки захистила групу робітників-заводчан від «спецорганів», коли ті за витік мазуту у річечку суто з технічних причин за прийнятими у ті часи мірками заповзялися нахабно звинуватити робітників як за «бандерівське шкідництво». А як вона дбала, доказувала про потребу відкриття на заводі парафінового виробництва, запросивши для передачі досвіду і навчання літнього фахівця-ветерана із Дрогобича, як вона вміла і не помилялася у підтримці і рекомендації молодих спеціалістів для службового зростання. Так само Лев Буній з приємністю розповідає, як свого часу підтримував і виховував майбутніх керівників цехів, відділів і підприємства Володимира Троценка, Василя Дутчака, Наталію Доліну, Івана Стельмаха. А скільком заводчанам допоміг у вирішенні непростих життєво-побутових проблем.

Про володіння Левом Бунієм тонкощами виробництва, знаннями та вмінням відчути у потрібний момент і порадити, підсобити, а при потребі вимагати, навіть, усовістити, при цьому не намагаючись підвищувати «начальницький голос», розповідають ветерани-заводчани Василь Дутчак та Іван Стельмах. А ще вони відзначають його «жилку» господаря і патріота підприємства, знаючого, грамотного інженера, економіста, керівника. Йому не байдужий нинішній день рідного заводу. Вважає, що попри усі суспільні і господарські складнощі треба персонально і колективно, і на владному рівні вимогливіше відстоювати інтереси підприємства, доказувати і переконувати про його потребу і важливість для розвитку Надвірної і нашого краю, бо без економіки, зокрема, нафтогазопереробки, важко добробуту взятись.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

 


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2016/04/zavodski-lita-leva-buniya/

URLs in this post:

[1] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2016/04/Буній.jpg

[2] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2016/04/DSC0060.jpg

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.