Жах Чорнобиля: 30 років потому

…Минули дні, літа, десятиліття,

Минувся жах ХХ століття.

Та тільки біль у серці не минає.

Згорів Чорнобиль. Пам’ять не згорає.

На тривожний заклик влади СРСР рятувати людство від біди з усіх куточків з’їжджалися люди різних професій гамувати атомного Чорнобильського монстра. Їх так і прозвали: чорнобильці-ліквідатори. Надвірнянщина одна з перших відгукнулася і направила своїх спеціалістів. Понад триста п’ятдесят осіб, серед яких пожежники, військові, медичні і працівники МВС, водії, кухарі, буровики тощо. Через два дні після вибуху у перші ряди ліквідаторів уже відрядили фахівців-тампонажників, котрі цементним розчином придушували дихаючого смертю атомного звіра. Ціною власного здоров’я і життя рятували світ. Упродовж чотирьох років споруджували саркофаг над зруйнованим реактором.

Рік за роком Надвірна і жителі району вшановують пам’ять героїв-чорнобильців. Стало традицією двічі на рік збиратися у райцентрі біля закладеного пам’ятного каменю ліквідаторам – керівництво району і міста, громадські організації, священики і громада молитвою і хвилиною мовчання вшановують померлих, а також живих чорнобильців, постраждалих від аварії.

Нині організація іменується Надвірнянський осередок Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» і налічує трохи більше двісті членів. Майже третина учасників ліквідації відійшла у Вічність. Потрібно віддати належне і першому керівнику організації Марті Олексіївні Дунець. На її жіночі плечі лягла відповідальність не тільки гуртувати ліквідаторів, а й перейматися їхніми проблемами, допомагати у вирішенні життєвих ситуацій. Сили людські не безмежні, а тим паче, коли здоров’я підірване радіонуклідами. На жаль, як і багатьох інших чорнобильців, хвороба прикувала її до ліжка.

Нелегка доля випала жінкам. Чимало наших половинок нарівні з чоловіками плі-о-пліч приборкували стихію. За це їм – повага, вдячність і любов. Усі ініціативи організації і керівництво продовжив Іван Іванович Костюк. Неодноразово брав участь в обласних семінарах, у делегованих поїздках до Києва, активний учасник громадського життя міста. Але знову хвороба, інсульт, і людина вимушена лікуватися. Усім бажаємо здоров’я і не хворіти. Та, на жаль, роки минають. Багато чого змінюється. У житті і діяльності осередку також. Відзначаємо активну роботу заступника голови осередку Василя Ярославовича Михасюка. Він упродовж довгих років підтримує життєдіяльність організації. Один із небагатьох пропрацював рік на аварійній станції.  Володимир Станіславович Лабенський – голова ревізійної комісії осередку, поважна старша людина. Колись родину з України (як багато інших) примусово виселили у Казахстан. Доля порозкидала рідних повсюди. Розповідав: рідня у Росії, у Польщі. Пройшов чорнобильське випробовування, працював зварником високої кваліфікації. – Хоч і негаразди тепер, але все ж таки я на рідній землі в Україні, – ділиться сокровенним. Тривалий час допомагає вести справи осередку також сек-ретар організації – Василь Іванович Толстухов.

За останні п’ять років створено нові осередки у селах Пасічна (голова Микола Іванович Михайлюк), Заріччя (голова Михайло Михайлович Олінчук), смт. Битків (голова Іван Михайлович Семчук). Багато активістів, таких як Зубко Б. Д., Голубчак М. В., Гуцуляк В. І., Мироняк М. П., Шпинта М. О., Михайлюк П. І., Нагорняк Б. М., Бойко О. Р., Дем’янець М. М., Саламатова В. Я. та інші є опорою осередку. Ми щиро вдячні усім чорнобильцям-ліквідаторам.

Але, звісно, як і будь-яка громадська організація, Надвірнянський ОВГОІ «СЧУ» потребує підтримки владних структур. Влада завжди ішла назустріч і підтримувала тісні зв’язки зі спілкою чорнобильців.

Із розумінням поставилися торік до пропозиції активістів нашого осередку спорудити пам’ятний Знак чорнобильцям району у Надвірній. 14 грудня 2015 року на чорнобильських заходах Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович підтвердив необхідність виконати цю пропозицію. Попри скрутні в економічному і соціальному плані часи влада все-таки виділила кошти на спорудження пам’ятного знаку.

Як і тридцять літ тому, 26 квітня припадає на останній тиждень Великого посту. І відкриття пам’ятника на 30-ту річницю з дня трагедії на ЧАЕС повинно стати знаковим. Зміцнити любов і повагу один до одного, надію у кращий завтрашній день, віру в перемогу нашого народу в боротьбі за цілісність, незалежність України. Молитвою до Всевишнього з проханням, щоб більш не ставалося такого лиха на Землі.

Напевне, тільки весела дітвора, серед якої також внуки чорнобильців, не розумітимуть до кінця, чому дорослі у таке свято стоять у скорботі і не веселяться.

Роман Бенюк,

голова Надвірнянського районного осередку

Всеукраїнської

 громадської організації інвалідів «Союз

Чорнобиль України».

Від редакції. За повідомленням Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича, на спорудження пам’ятного Знаку чорнобильцям району у Надвірній із міського бюджету виділили 80 тис. грн., із районного – 40 тис. грн. Замовник проекту – міська рада, виконавець робіт і виготовлення проектно-кошторисної документації – СПД Василь Турів. Автор, дизайнер і проектант – Ольга Голую. Крім пам`ятника у вигляді живого дерева зроблять благоустрій, відновлять сходи, окультурять навколишню територію.