«Ми мусимо навчитися чути себе українцями…»

Ці пророчо-настановчі слова безсмертного Каменяра є надто актуальними у наші дні. Президент України Петро Порошенко 11 грудня 2015 р. підписав указ про вшанування пам’яті Івана Франка з нагоди 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті. У документі зазначається, що з метою вшанування пам’яті видатного українського письменника, вченого та громадського діяча, популяризації його літературної, публіцистичної, наукової спадщини, зважаючи на його вагомий внесок у становлення української нації.

Справді феноменальна постать Івана Франка створює враження, що самі небеса подарували нам цього велетня духа. Поєднані в одному році ювілеї – це концептуальний празник празників в історії нашого народу. Серед велетнів Франко найбільший, серед творів шедеврів – його праці найбільш значущі в нашій історії. Він становить своєрідний храм в нашій науці. Його ґіґантичний дух підняв народ і став культурною віссю для української інтелегенції. Франко, так як Шевченко, став тим ядром, по якому можна пізнати тіло і осередя української нації.

На основі Франка пізнаємо себе і наш родовід. Пізнаємо матеряльну і духовну культуру та її переповідаємо світові, про її цивілізаційний розвиток. Доробок і творча скарбниця великого мислителя, письменника, вченого, перекладача, філософа, громадського діяча, відчутна, немов вогонь, який він з дитячих років вдихнув у батьківській кузьні.

Франко писав: “Я син українського селянина, що викормився чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваюся до обов’язку панщиною цілого свого життя відробити ці шеляги, що їх видала селянська рука на те, щоб я міг знестися на висоту вселюдського ідеалу”. Щоденне життя гартувало його так, як гартував батько залізо у тверду ковальську сталь.

До 100-річчя смерті Івана Франка подружжя франкознавців, викладачів Львівського національного університету ім. І. Франка Богдан та Наталя Тихолози запустили популяризаторський блог про Івана Франка. У межах проекту «Франко. Наживо» публікують досі невідомі загалу фотографії письменника, цікаві історії про Франка, а також спростовують поширені про нього міфи.

– Наша ідея: розказувати маловідомі широкому загалу деталі життя Франка, про його маловідомі твори для того, щоб руйнувати шкідливі стереотипи, які є в суспільній свідомості. Ми давно зіткнулися із проблемою, що в академічному франкознавстві, такому суто науковому є багато цікавого про Франка, але все це не виходить за межі цього середовища. Виходить, що наука працює для науки, а не для людей. Тому ми вирішили спробувати розказати про справжнього живого Франка нормальною людською мовою», – пояснив ZAXID.NET один із авторів проекту, франкознавець Богдан Тихолоз.

Блог почав працювати у травні. Тут є розповіді про виховання дітей у сім’ї Франків, думки письменника про Великдень, писанки, спростування міфу про Франка-атеїста, а до Дня вишиванки на ньому з’явилася стаття про Франка як людину, яка й започаткувала моду носити вишиту сорочку під європейський костюм.

Надто вартісні слова Франка, які ніколи не втрачають своєї цінності: “…ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”. Насправді Франко був, є і назавжди залишається стратегічним генієм українського національно-культурного самоусвідомлення, людина, яка перейшла хресну дорогу, а наділена була Україні самими небесами. Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові і похоронений на Личаківському цвинтарі на полі 4-и, в центральній частині кладовища. Над могилою – пам’ятник видатного українського скульптора Сергія Литвиненка, який до 1944 р. жив і працював у Львові. Мистець у своїй скульптурі з великою силою таланту передає незламний дух пристрасного Франкового слова. Цей пам’ятник немов символ нескореної вдачі Франка, якої не могли зламати “ні тюремні царські мури, ані війська муштровані, ані гармати лаштовані”.

Сьогодні ім’я Івана Франка носять Львівський національний університет, Дрогобицький педінститут, театр опери і балету у Львові та український драматичний театр у Києві. Діє меморальний музей у Львові та музей-садиба в Нагуєвичах. Його пам’ять з шаною зберігає весь народ України i діаспори. Наш ювілят – Іван Франко був сильною індивідуальністю як людина, як вчений високо освічений, мав відвагу формулювати непопулярні погляди, протиставитись усьому, що суперечило його світлому розумові і за те Йому шана!

За матеріалами

періодичних видань.