Газета по-надвірнянськи
 

Сивочоле і молодече обличчя надвірнянської медицини

17 червня 2016, 13:53 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 588 переглядів

IMG_0315

У третю неділю червня медичні працівники України відзначатимуть своє професійне свято. Надвірнянська сфера охорони здоров’я стала дійсно міцним сплавом досвіду та фаховості під умілим організаторським керівництвом Сергія Ємельянчука. Медицина, як і всі галузі, зараз переживає непрості часи, фінансування вкрай мізерне, водночас реформування так і десь завмерло на півдорозі.

До багатьох свято прийде не в теплих медичних кабінетах, а в холодних окопах та госпіталях на сході України, де зараз триває кровопролитна війна із російським агресором. З честю та гідністю свій лікарський обов’язок у рядах Збройних сил України виконали сімейний лікар Віталій Цінурчин та лікар приймального відділення ЦРЛ Дмитро Рубінський. Хлопців під час четвертої хвилі мобілізації на початку 2015 року призвали для захисту територіальної цілісності України. Навчання проходили на полігоні у Житомирській області, опісля розподілили у бригади та навчально-курсові центри. Віталія призначили начальником медичного пункту гаубично-самохідного артилерійського дивізіону 93-ї окремої механізованої бригади, а Дмитра – у 169-ий навчальний центр «Десна» у Чернігівській області.

Після демобілізації Віталій Цінурчин задумується тільки над одним: зараз триває російсько-українська війна, щодня є загиблі і поранені, тому кожний з нас повинен задуматися над тим, щоб це жахіття якомога швидше закінчилося нашою перемогою.

– Підрозділ, у якому я проходив службу, базувався у Тоненькому, Водяному, Уманському. Найчастіше військовослужбовці зверталися із гострими респіраторними захворюваннями, переломами та осколковими пораненнями. Доводилося бути не тільки лікарем, а й психологом та порадником.

У «Десні» Дмитрові Рубінському найчастіше доводилося виліковувати бійців від пневмонії, бо хлопці цілими днями перебували на полігоні, зокрема, і на Широкому Лані Миколаївської області.

Основною проблемою військової медицини залишається недостатня кількість фахівців саме у цій сфері, бо військову кафедру для лікарів в Івано-Франківському медичному університеті закрили ще в 2010-му. Я став на сьогодні одним із останніх випускників і набуті знан­ня суттєво мені допомогли під час військової служби. І незрозуміло, чому дотепер так і не відновили військову кафедру. Ще одна кричуща проблема – недостатність лікарських препаратів та засобів. Ситуацію вдавалося покращувати завдяки зверненням у Міністерство оборони України та зусиллям волонтерів.

Війна на сході України і далі триває, Дмитро Рубінський каже, що історія України написана кров’ю наших предків і зараз новітні герої мають мужність віддати своє життя заради вільної та незалежної держави. Українські вояки та лікарі, які зараз на сході України, докладають величезних зусиль щоб стримати розповсюдження війни в Україні. Та ціна миру надзвичайно висока…

Орися Романюк, старша медична сестра терапевтичного відділу ЦРЛ.

Вона хоч і не з родини працівників охорони здоров`я, та свою професію омріяла з дитинства. Життя підтвердило правильний вибір, тому й не шкодує, що пов`язала свою професійну долю із медициною.

Випускникам шкіл, які обирають цю престижну професію, радить доб­ре зважити чи це їхнє покликання справжнє, чи вистачить терпіння та прагнення допомагати хворим. Радила так і своїй дочці, яка спочатку здобула спеціальність еколога, а тепер мрія її все-таки покликала до медичного університету у Лондоні. Там проживає із сім`єю. Там бачить затребуваність перспективних і фахових медиків. Після завершення навчального закладу його випускникам пропонують три місця праці на вибір і з високою зарплатнею.

Син Орисі Василівни також проживає у Лондоні, а онук навчається медицини у Львові. Сама ж вона закінчила свого часу Івано-Франківське медичне училище і з 1975-го працює за спеціальністю, досконало знаючи її «плюси», «мінуси» і необхідність позитивних змін.

Роман Гуменюк, завідувач уролого-лор-очного відділу ЦРЛ.

Уже більше 40 років – у дружній професійній родині надвірнянських медиків. Попередньо працював заступником головного лікаря з лікувальної роботи, очолював профспілкову організацію. Нині радіє, що у січні ц. р. вдалося завершити євроремонт у відділі з допомогою головного лікаря ЦРЛ Сергія Ємельянчука та спонсорів-підприємців, щоб покращити умови лікування пацієнтів. Позитивно відгукується про колег-урологів, які за наявності належного устаткування (вартість його 10 тис. євро) могли б оперувати у відділі. Відзначає тісну співпрацю з обласною клінічною лікарнею, фахівці якої за необхідності надають допомогу.

Сімейної лікарської династії не склалося. Медик за фахом – тільки дружина. Три дочки зайняті у різних сферах.

Реформу у галузі охорони здоров`я вважає пріоритетною. Після децентралізації необхідно прийняти чіткий закон про медицину. Нинішні ціни на газ та комунальні послуги називає просто непомірними для жителів України. Оплатити їх вартість не по кишені пенсіонерам, тому й продовжує працювати. Так вимагає життя.

Олександр Іванчук, хірург, ветеран охорони здоров`я, заслужений лікар України.

Професійну діяльність розпочинав на Далекому Сході. У Надвірній – із 1971-го. Понад два десятки років очолював колектив надвірнянських медиків. Спогадів і заслуг у нього чимало. Першочергово займався зміцненням матеріально-технічної бази. На той час у лікарні функціонували тільки 150 ліжок для хворих. Тому з допомогою тодішньої влади і підприємств реалізовував мрію про будівництво нового лікувального закладу на 470 ліжок, поліклініки, де працюють різнопрофільні спеціалісти, і дитячої лікарні, яку називає метою свого життя.

Серед болючих проблем сучасної медицини виокремлює бідність. Є доб­рі спеціалісти, але немає чим лікувати. Необхідний контроль держави за ціноутворенням. Вартість ліків треба привести до співрозмірності із можливостями людей. Якщо ситуація не зміниться, то медицина може занепасти зовсім.

На його думку, реформа медицини потрібна, але виважена, із врахуванням досвіду цивілізованих країн, де здоров`я людей – на першому місці. Необхідно все робити, щоб медицину наблизити до людей, а не віддаляти внаслідок реорганізації.

Негативом називає часту зміну керівництва як на рівні держави, так і на посаді головного лікаря центральної райлікарні. Усім колегам і краянам бажає доброго здоров`я, а молоді – добробуту у рідній країні.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!