На прикладі цієї цивільної справи хочу показати краянам, як, використовуючи наше українське законодавство, окремі особи, не боячись відповідальності ні перед Богом, ні перед Законом, ні осуду людей, можуть Вас обібрати «законними методами» до нитки, залишивши без належного Вам житла, коштів і викинути на вулицю, цим самим поповнивши гурт бездомників, прирікаючи жити і харчуватись на смітниках.
Щоб стала зрозумілішою суть описуваної афери, не змінюватиму обставини справи, прізвищ, чинного українського законодавства та рішень судів для того, щоб люди самі зрозуміли, як не можна робити, остерігатися обманників та самостійно запобігати особистому ошукуванню.
2 липня 2001 року молода сім`я Шушкевича Романа Емільовича та Шушкевич Надії Миколаївни придбала у власність двокімнатну квартиру № 98 у будинку № 2 на вул Д. Галицького у Надвірній в основному за кошти заможних батьків Шушкевич Н. С.-Свідруків. Після народження двох їхніх дітей вони вирішили придбати інше більше житло шляхом продажу їхньої квартири та допомоги батьків дружини Свідруків, які не жаліли нічого для повного щастя своєї дочки та її сім`ї.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24.06.2005 року свою спільну квартиру вони продали за суму, еквівалентну 14500 доларів США, хоча в договорі купівлі-продажу зазначена інша сума. Даний факт стверджує письмова розписка покупця. Кошти за продану квартиру покупець передав у руки Шушкевичу Р. Е. у присутності дружини (письмове пояснення покупця додано до матеріалів судової справи).
У зв’язку з тим, що трикімнатна квартира, яку вони хотіли купити за попередньою домовленістю з її власником була уже продана за вищою ціною, як домовлялись, то вони вимушено переїхали з дітьми тимчасово проживати до батьків дружини – Свідруків. Через місяць Шушкевич Р. Е. повідомив дружині, що знайшов для них старий невеличкий приватний будинок на вул. Шептицького у м. Надвірна, біля якого є земельна ділянка площею 0,0678 га, на якій вони зможуть при фінансовій допомозі її батьків побудувати для себе новий будинок, на що дружина зі своїми батьками дала згоду.
У липні 2005-го чоловік повідомив дружині, що вже купив квартиру № 2 у будинку № 19 на вулиці Шептицького у Надвірній та земельну ділянку біля нього за суму, еквівалентну 10000 доларів США. Дружина не перевіряла документи на придбану нерухомість і на чиє прізвище її оформили, бо була зайнята вихованням малолітніх дітей і повністю довіряла своєму чоловікові. Пізніше продавець згаданої нерухомості дала суду письмове пояснення про те, як обманом вона продала квартиру та земельну ділянку і чому оформлена не на молоде подружжя, а уже на ім’я батька чоловіка – Шушкевича Е. П. (письмове пояснення цього продавця додано до матеріалів судової справи).
Звертаю увагу читачів, що з цього моменту почалось незвичайне і дуже повчальне шахрайство з нерухомістю та земельною ділянкою без будь-якої моралі та боязні осуду Бога, родичів, правоохоронних органів та суспільства.
Зрадівши «діловитості та оперативності» вирішення таких складних питань своїм зятем та бажаючи добробуту і щастя своїм дітям і внукам, Микола Свідрук почав скуповувати за власні кошти будівельні матеріали, оформляючи закупівельні документи на ім’я дочки, і вони самовільно почали споруджувати на придбаній земельній ділянці власний будинок. Роман Шушкевич пояснив дружині і її батькам, що будівництво слід розпочинати негайно самовільно тому, що на оформлення належних документів потрібно не менше 2-х років та багато зайвих коштів, а за той час гривня знеціниться і будівельні матеріали подорожчають настільки, що вони не зможуть уже побудувати будинок. Самовільно зведений будинок згодом він узаконить і не виникне ніяких правових проблем, на що вони також дали згоду.
У лютому 2006-го чоловік повідомив дружині, що вже зареєстрував її з дітьми у придбаній ними квартирі. У цьому ж році у них народилась третя дитина, яку чоловік також зареєстрував у цій же квартирі, в якій розпочали поточний ремонт за кошти, отримані від продажу їхньої двокімнатної квартири. Після закінчення цього ремонту вони всією сім’єю переїхали проживати у квартиру № 2 буд. № 19 на вул. Шептицького у Надвірній.
Фактично, як дружині пізніше стало відомо у суді, спорудження нового будинку розпочали не самовільно, а відповідно до рішення Надвірнянської міської ради від 09.09.2005 року, яким дозволено ФАКТИЧНОМУ ВЛАСНИКУ квартири № 2 буд. № 19 жителю с. Гаврилівка Надвірнянського району Шушкевичу Е. П. її ПЕРЕБУДОВУ.
У 2008-му спорудження будинку в основному завершили за винятком штукатурки зовнішніх стін та другого поверху. Однак у зв’язку з тим, що будівельна комісія «Діпромісту» та райсанепідемстанція встановили, що квартира № 2 буд. № 19 перебуває в аварійному й антисанітарному стані, молодій сім`ї Шушкевичів вимушено довелось перейти проживати у новий перебудований будинок до здачі його в експлуатацію. Про це суду надані відповідні висновки згаданих державних органів, які є у матеріалах справи.
На будівництво перебудованого будинку дружина Надія особисто витратила 137875,04 грн., які їй дали батьки, про що у неї є всі документи на будівельні й оздоблювальні роботи, тобто вона, чоловік та їхні діти набрали законного статусу ЧЛЕНІВ СІМ`Ї Шушкевича Е. П. – власника будинку. Скільки затратив на будівництво будинку її чоловік та його батько Шушкевич Е. П. дружині невідомо, бо вони всі документи від неї приховували, ніколи їй не показували і суду не надали.
Коли у 2009-му стосунки дружини з чоловіком безпричинно стали погіршуватися, то він та його батьки почали висловлювати неприховані погрози про те, що вона не має на згаданий будинок ніяких прав і повинна з трьома дітьми виселитись. Це її дуже здивувало, бо вони ніколи серйозно не конфліктували й одночасно насторожило, як це вона не має ніяких прав на будинок, який зведений за кошти її батьків? Дружина почала вимагати у чоловіка показати їй документи на куплену ними квартиру та перебудований будинок на вул. Шептицького у Надвірній. Однак він під всякими приводами відмовляв їй у цьому, мотивуючи тим, що це не жіноча справа і вона повинна займатися вихованням дітей, а він – будовою.
У зв’язку з цим, як дружині пізніше стало відомо у суді, за заявою жителя с. Гаврилівка Надвірнянського району Шушкевича Е. П. – батька її чоловіка, Надвірнянський міськвиконком виніс рішення № 349 від 21.05.2009 року про впорядкування адресного господарства у м. Надвірна на вул. Шептицького, присвоївши індивідуальному житловому будинку Шушкевича Е. П. – вул. Шептицького 19 “а”. Таким чином, Шушкевич Е. П., продовжуючи свій умисел, за домовленістю з її чоловіком Шушкевичем Р. Е., обманним способом хотіли встановити юридичний факт відсутності правового зв’язку між квартирою № 2 буд. № 19, яку вони придбали за виручені кошти від продажу двокімнатної квартири на вул. Д. Галицького у Надвірній і перебудованим будинком за № 19 «а», та позбавити дружину у майбутньому права на захист своїх та її малолітніх дітей житлових прав.
Однак за протестом прокурора Надвірнянського району від 16 вересня 2009 року згадане рішення скасували і постановили нове за № 626 від 17 вересня 2009 р. У ньому зазначено, що адресний номер земельної ділянки та житлової квартири, яку за рішенням Надвірнянського міськвиконкому № 863 від 8 вересня 2005 року дозволено перебудувати, є вулиця Шептицького, 19/2, а також те, що в цій квартирі зареєстровані малолітні діти Шушкевич Ю. Р., Шушкевич Є. Р. та Шушкевич О. Р. З метою захисту житлових прав малолітніх дітей визначено незмінність адресного номера об’єктів нерухомого майна (квартири, будинку), що знаходяться на вказаній земельній ділянці.
У той час ні дружина, ні її батьки про такі факти нічого не знали, бо чоловік від них їх приховував. Очевидно, уже давно він переслідував мету майбутнього розлучення і позбавлення права на придбану і ПЕРЕБУДОВАНУ ними нерухомість. Після чергової її вимоги показати всі документи на придбану квартиру та перебудований будинок чоловік заявив, що він більше не бажає з нею проживати і скоро він її звідси з дітьми викине. Після цієї розмови 8 травня 2012 року вона з Шушкевичем Р. Е. розірвала шлюб за його ініціативою. Після цього Шушкевич Н. М. зрозуміла, що основною причиною їхнього розлучення став житловий інтерес її чоловіка, котрий з самого початку їхнього одруження переслідував мету заволодіти грошовими коштами її батьків, побудувати за їхній рахунок собі будинок, після чого розлучитися з нею і проживати у будинку з іншою дружиною, з якою він зараз у Київській області перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Як бачимо, заради досягнення своєї корисливої мети його не зупинили навіть інтереси своїх здорових і красивих трьох дітей, які носять прізвище Шушкевич і є продовжувачами його роду.
Зрозумівши, що чоловік зі своїм батьком її ошукали, Шушкевич Н. М. найняла досвідчених адвокатів з інших областей і подала позов у суд про визнання договору купівлі-продажу квартири на вул. Шептицького, 19/2 удаваним, тобто фіктивним і визнання за нею права власності на половину нового перебудованого будинку. Однак суди України всіх інстанцій їй відмовили у цьому з тих підстав, що вона у цій справі не має юридичного права навіть звертатися у суд за захистом свого права власності на будинок, бо він їй не належить і вона до нього не має ніякого відношення, а належить на праві власності Шушкевичу Е. П. Цього слід було очікувати, бо цю схему, очевидно, продумали його адвокати заздалегідь. Але вони забули або не знали про біблійні настанови, що, коли Бог тебе хоче покарати, то відбирає розум, що і сталося з «дідусем» Шушкевичем Е. П. і «бабусею» Шушкевич П. І. – жителями с. Гаврилівка Надвірнянського району та їхнім сином Романом – «так званим батьком троїх дітей», котрі після цього, напевно, ніколи не назвуть його батьком, а «дідуся» дідусем.
Відчувши свою безкарність за обманні дії та захищеність Верховним судом України за фактичним визнанням їх права власності на новозбудований будинок у Надвірній на вул. Шептицького № 19/2, Шушкевич Е. П. та Шушкевич П. І. вирішили не зупинятися і 7 грудня торік звернулися зі згоди сина Шушкевича Р. Е. із позовом у Надвірнянський районний суд. Суть звернення – усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення з нього Шушкевич Н. М. та її троїх неповнолітніх дітей, а також СТЯГНЕННЯ 50000 грн. «МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ» та 3705 грн. судових витрат. За цією позовною заявою уже я представляв у суді інтереси відповідачів. Ми зробили все можливе для зібрання доказів і переконання суду у необгрунтованості і незаконності позовних вимог позивачів. Незважаючи на те, що в Україні і за її межами склалася тверда думка про корумпованість наших органів державної влади, прокуратури та судів, на прикладі згаданої цивільної справи можна зробити висновок, що є ще і винятки. Прокуратура Надвірнянського району у свій час опротестувала незаконне рішення Надвірнянського міськвиконкому про присвоєння іншого номера згаданого новоперебудованого будинку з метою позбавлення права дітей на новозбудоване житло. Наступний склад Надвірнянського міськвиконкому під керівництвом його голови З. М. Андрійовича з метою захисту житлових прав малолітніх дітей відхилив три незаконні вимоги позивачів про зміну номера будинку з метою позбавлення їх права на новий перебудований будинок і надав суду законне й обгрунтоване рішення.
Представник служби у справах дітей Надвірнянської РДА Дем`янчук О. В. також зайняла у суді принципову законну позицію щодо захисту житлових прав неповнолітніх відповідачів і дала об`єктивний висновок по справі про відмовлення у задоволенні позовних вимог з таких підстав: відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім’ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Згідно зі ст. 156 Житлового кодексу України члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку член його сім’ї вправі вселяти у займане ним житлове приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків дітей згоди власника не потрібно.Члени сім’ї власника будинку зобов’язані дбайливо ставитися до житлового будинку. Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах з утримання будинку і прибудинкової території та проведення ремонту. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі у витратах вирішують у судовому порядку. До членів сім’ї власника будинку належать особи, зазначені у ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин із власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст. 157 цього Кодексу членів сім’ї власника житлового будинку можуть виселити у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселяють у судовому порядку без надання іншого житла. Згідно із ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують житлове приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, то виселяють винних осіб без надання іншого житлового приміщення.
У нашому випадку сім’я Шушкевич Н. М. не руйнувала будинок, а будувала його і ніколи не порушувала правил співжиття, про що свідчать документи на перебудову будинку та відсутність заяв і скарг у правоохоронні органи району та громадські організації на дії цієї сім’ї, тобто відсутні умови, передбачені ч. 1 ст 116 цього Кодексу, які б давали підстави для виселення сім’ї без надання іншого житла.
Відповідно до вимог ст. 109 цього Кодексу виселення з житлових приміщень членів сім’ї допускається з одночасним наданням іншого постійного житлового приміщення.
Що стосується неповнолітніх дітей, то відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім’ї власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.
Незважаючи на великий психологічний тиск рішень Надвірнянського районного суду, Апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду та Верховного суду України з питання права власності на новий перебудований будинок у Надвірній на вул. Шептицького, 19/2, які винесені у користь Шушкевича Е.П., суддя Надвірнянського районного суду Міськевич О. Я. винесла справедливе і законне рішення суду від 13 квітня 2016 року про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів, що робить їй честь і хвалу, як судді-професіоналу. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено у силі і тепер є впевненість, що діти залишаться з мамою проживати у своїй оселі доти, доки їм Бог дозволить.
Таким чином, правда, здорова християнська мораль і Закони України перемогли, а, значить, ще не все так погано у нашій державі Україна. Важлива і досить примітна особливіссть у тому, що така справедливість стосовно захисту прав матерії і її трьох неповнолітніх дітей восторжествувала за тиждень до Дня захисту дітей. Закликаю Вас, люди: будьте уважними і пильними у своєму подружньому сімейному виборі, діях і вчинках. Якщо вже і допустили життєву помилку, то ніколи не втрачайте надії на перемогу. Борітеся й поборете, Вам Бог допоможе, як звертався до українців великий наш Кобзар. Порядних людей у суспільстві завжди більше, ніж нечесних, під якими повинна горіти Українська земля.
Ярослав МОНАСТИРЕЦЬКИЙ,
адвокат.
Версія для друку
778 переглядів
