Після відкриття Центру допомоги учасникам АТО у Надвірній поділилися своїми роздумами захисники територіальної цілісності України.
Надвірнянець Юрій Остапчук, родом із Житомирщини – учасник бойових дій під Дебальцевим, командир роти охорони при будівельно-інженерних військах. Детально про нього ми інфомували у «Народній Волі» від 26 лютого 2015 р. Тепер Юрій Гнатович на заслуженому відпочинку, але підтримує зв`язки із бойовими побратимами, переймається проблемами демобілізованих атовців. Серед найпоширеніших називає психологічні, коли хлопцям важко адаптовуватися у виробничих колективах, де не завжди знаходять взаєморозуміння.
Позитивом називає старання районної і міської влади допомогти у конкретних випадках, розраховує на тіснішу взаємодію із відкриттям Центру допомоги учасникам АТО. Висловив пропозицію із числа атовців створити формування для охорони важливих об`єктів на теренах Надвірнянщини. У світі непоодинокі факти диверсій і терактів. Тому не можемо допустити подібних злочинних актів на нашій землі.
Щодо контрактної служби у Збройних силах України, вважає, що приклад повинні показати високопосадовці та депутати. Стан в армії у цілому тепер значно кращий.

Віктор Михальчук мобілізований ЗСУ під час четвертої хвилі, 7 квітня ц. р. демобілізований. Служив у 17-ій танковій бригаді в обслузі мінометної батареї. Чітко акцентує, що наша армія має чим воювати і набула досвіду, навчилася давати відсіч ворогові, який зазіхнув на українську землю. Якщо б отримали відповідний наказ, військові уже б виграли війну, стверджує співрозмовник, але, переконаний, війна на руку тим, котрі на ній збагачуються. Демобілізовані готові ще раз повернутися на фронт і довести свої вміння і мужність у воєнних діях.
У цивільному житті атовці стикаються з різними проблемами. Особисто Віктор зізнається, що не отримав ні земельної ділянки, обіцяної державою, ні кращої посади у «Нафтохіміку Прикарпаття», хоч має дві вищі освіти та ін. Визнає, що усім учасникам АТО нереально виділити земельні ділянки, тому як вихід із ситуації – можна було б виплатити компенсації.
На його думку, до ремонту відкритого Центру доцільніше було залучити атовців, а кошти, виділені для нього, віддати тим бійцям чи їх сім`ям, котрі найбільше потребують. Хлопці не залишились би осторонь, а допомогли б, як і під час ліквідації наслідків нещодавньої стихії у Зелені свята. Надвірнянська міська рада і громада разом із міським головою Зіновієм Андрійовичем допомагали їм на фронті, тож вояки вийшли зі своїми бензопилами, щоб навести лад у міській зоні відпочинку ім. Назарія Яремчука.
Микола Андріїв – головний старшина дивізіону 128-ї гірсько-піхотної бригади. У серпні 2014-го його призвали як військовослужбовця, котрий до того 18 років служив у різних частинах, у т. ч. у Німеччині. Ще більше досвіду набув у боях під Дебальцево. Мав завдання в АТО – розвозити боєприпаси. Тільки Господня сила врятувала його від очевидного поранення або й… Живі спогади про те, як важко виходили з-під Дебальцевих боїв. Дивом уцілів і в числі останніх вийшов з оточення. Вважає, що якщо б мали тоді нинішнє оснащення в українській армії, Дебальцевого котла не допустили. Воїни – сильні духом і готові хоч нині до відсічі ворогові. Після демобілізації не отримав поки що ні земельної ділянки, ні санаторної путівки, але й не дуже на них претендує, бо розуміє, що держава з різних причин у нелегких умовах.
Наші співрозмовники поділилися своїми роздумами і щодо багатьох інших проблемних питань. Сподіваємось, конкретніші відповіді вони отримають у Центрі допомоги учасникам АТО та від владних структур. Усі три переконані у необхідності запровадження воєнного або надзвичайного стану в Україні, хоч усвідомлюють усі його наслідки. На їх думку, усі українці повинні жити і працювати для перемоги. Лише тоді усвідомлять ціну миру на рідній землі.
Наш кор.