Газета по-надвірнянськи
 

Операція «Переправа» та «Перехват» на теренах Карпатського краю

29 липня 2016, 12:44 | Рубрика: краяни-повстанці Версія для друку Версія для друку 561 переглядів

Цьогоріч минає 65 років з дня проведення спецслужбами колишнього СРСР військово-чекістських операцій під кодовими назвами «Переправа» і «Перехват». Їхнє головне завдання полягало у тому, щоб на території Карпатського краю, а саме Станіславської і Коломийської округ, остаточно знищити  і побороти повстанський рух руками самих українців, створити легендовані проводи ОУН, дискредитувати визвольний рух. Наприкінці зими 1951-го управління МДБ у Станіславській області розпочало затверджену міністром держбезпеки УРСР генерал-лейтенатом М. Ковальчуком агентурну справу «Переправа».

Йшов шостий рік після закінчення Другої Світової війни, а доблесні радянські чекісти не могли побороти, за їхніми твердженнями, «банди українських буржуазних націоналістів, прислужників фашизму і американського імперіалізму». У жовтні-листопаді 1950 р. у результаті підлої зради загинули чільні провідники Карпатського Крайового Проводу ОУН «Єфрем» (Степан Слободян) – крайовий провідник; «Борис» (Григорій Легкий) – окружний провідник Коломийської округи; «Дунай» (Богдан Драч) – окружний провідник Станіславівської округи ОУН. У вбитих вилучили документи, розшифрувавши їх, чекістам стало відомо, що через керівника Подільського крайового проводу «Уласа» (Василя Бея) підпілля ОУН Станіславівщини систематично скеровує для поширення на Схід України націоналістичну літературу, а також спеціально підготовлених членів ОУН. Закріпили спеціальні території Карпатського проводу ОУН, а саме: Коломийський провід відповідає за Дніпропетровську і Запорізьку області, Станіславівський – за Крим і Одещину.

Підпільна лінія зв’язку від Карпатського крайового проводу до «Уласа» проходила через Жовтневий та Тисменицький райони Станіславської області. Нею керував безпосередньо референт пропаганди Станіславівського окружного проводу «Байденко», зв’язкові і кур’єри з числа підпілля вказаних районів. Зв’язок із підпіллям Жовтневого і Тисменицького районів із Тернопільською областю здійснює референт пропаганди Коропецького районного проводу «Самітній». Керівництво МДБ Станіславської області 19 січня 1951-го скерувало на територію Жовтневого району агентурно-бойову групу (АБГ), яка під виглядом рейдуючих підпільників і виявила через три тижні на стику із Тисменицьким районом в урочищі Бійне бункер окружного провідника пропаганди. 10 лютого 1951-го у результаті чекістсько-військової операції із застосуванням димових шашок із газом «Нептун» загинули надрайонний провідник пропаганди Тлумацького надрайону Василь Сандига («Чайка»), друкарка Станіславівського окружного проводу Ольга Абрам`юк («Оксана») із Делятина і три охоронці. «Байденка» і його охоронця «Клима» емгебісти схопили живими, з бункеру чекісти забрали ручний кулемет, автомати, пістолети та друкарську машинку, обладнання друкарні Станіславівського окружного проводу, декілька тисяч листівок і брошур на Східну Україну.

Полонені не витримали психологічного тиску та безперевних катувань і погодилися на співпрацю із МДБ. «Байденку» присвоїли псевдонім «Східняк» і включили у склад АБГ відділу 2 – Н УМДБ, він видав підпільників Станіславівського окружного і Тлумацького надрайонного проводів. Ще й зізнався, що проміжний зв’язок, який йде до нього від референта пропаганди Станіславського надрайонного проводу ОУН Григорія Гайдея («Граніт») до Коропецького району Тернопільської області.  Саме цією лінією зв’язку приходить організаційна пошта від «Єфрема» до «Уласа», також здійснюється зв’язок між членами Центрального проводу ОУН – Петром Федуном («Север), Романом Кравчуком («Петро), Осипом Дяківим («Наум»), а також переправляють літературу та підпільників. «Байденко», цією лінією зв’язку скерував до «Бея» двох підпільників.

Безпосередньо керував операцією із розгрому референтури пропаганди Станіславівського окружного проводу ОУН заступник начальника УМДБ в області підполковник А. Костенко та його підлеглі – старші лейтенанти Шиманко, Нестеріхін, Михайлов, Круглов, молодший лейтенант Пушко. Діяли дві оперативно-бойові групи у складі 12 чоловік, залучили два батальйони 82-ї стрілецької дивізії МДБ під командуванням підполковника Мамаєва. Диявольський танок смерті і зради почав зловісну ходу територією області. Унаслідок зради «Байденка» захопили живими Петра Вовка-«Соловейка», станичного села Стриганці Тисменицького району «Ворона», підпільника «Гордого», котрого мали відправити на схід.

Захопленого Остапа Шкварила включили до складу АБГ і дали псевдонім «Жовтневий». Керівники УМДБ області втілили у життя плани, які виношували давно, зокрема, щодо створення легендованих проводів із числа колишніх провідників, які погодилися співпрацювати з органами на території Станіславівської округи, вкорінили у канали зв’язку Карпатського крайового проводу і заслали свою агентуру на Схід. Потрібно для цього лише відшукати місця перебування «Уласа», перехопити канали зв’язку проводу ОУН Поділля зі сходом України, викрити і знешкодити тамтешнє підпілля. Планували вийти на канали зв’язку із закордонними центрами ОУН та безпосередньо на «Гомона» (Михайло Дяченко) – керівника пропаганди Карпатського краю та «Грома» (Микола Твердохліб) – референта СБ Карпатського краю. АБГ прикривала чекістська група близько 20 людей на чолі з Костенком. Для зв’язку між ними надали радіостанцію, у місцях, де діяли АБГ, розробили спеціальну систему зв’язку. Заборонили проводити будь-які операції без узгодження із керівництвом оперативно-чекістської групи. Щоб створити враження справжніх підпільних груп, АБГ встановлюють зв’язки з тими, котрі знали зрадників. А щоб відвести підозру від справжніх перевертнів, використали в якості цапа-відбувайла «Клима» (охоронця «Байденка»). Усі розкриті бункери і вбиті повстанці – нібито справа його рук.

Іван КМЕТЮК,

заступник голови районної організації Всеукраїнського товариства

«Меморіал» ім. В. Стуса.

(Далі буде).

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!